Вивчення досвіду відсічі збройної агресії Російської Федерації (РФ) проти України показало, що існуюча система оборони не в повній мірі забезпечила виконання завдань оборони. В результаті збройної агресії Росією був анексований і тимчасово окупований Крим та частка території Донецької і Луганської областей. Отож, виникла нагальна потреба у суттєвому оновленні діючої системи оборони та формуванні перспективної її моделі, основаної на принципах і стандартах НАТО. Сформована модель є відповідним структурно-описовим обрисом, що утворює сукупний образ, загальний вигляд системи оборони. Вона надає уявлення про систему оборони, її призначення, склад та структуру, розкриває характер та ті чи інші властивості. Сформована модель надає можливість досліджувати систему оборони, проводити певні експерименти, вносити необхідні зміни, уточнення, вдосконалювати та формувати її перспективну модель. Інституційність моделі системи оборони полягає в тому, що основні її складові, їх повноваження, функції і завдання у сфері оборони встановлені положеннями вітчизняного законодавства, вона будувалась і вдосконалювалась у залежності від зміни світових геополітичних процесів, безпекового середовища, розвитку воєнно-політичної, воєнно-стратегічної обстановки довкола України, зростання загроз у воєнній сфері, збільшення обсягу завдань оборони та їх важливості. За функціональною ознакою інституційну модель системи оборони України можна умовно розділити за відповідними компонентами – керуючий, виконавчий та забезпечуючий.