Метою статті є аналіз матеріалів окупаційної періодики, а також практики діяльності установ німецької окупаційної адміністрації в Україні щодо використання фактів Голодомору 1932 – 1933 рр. як інструменту пропагандистського впливу й засобу формування нової моделі історичної пам’яті українців. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системного аналізу, об’єктивності та комплексності, загальнонаукових методах аналізу й синтезу, методах історичної науки та джерелознавства, теоретичних напрацюваннях сучасних досліджень пропаганди і пропагандистських операцій, а також відповідному понятійно-категоріальному апараті. Наукова новизна визначається спробою формування авторської концепції впливу нацистської пропаганди у частині тематики Голодомору 1932 – 1933 рр. на формування історичної пам'яті українців, заперечення ними імперських амбіцій російського імперіалізму. Висновки. Нацистська політика на окупованих українських землях базувалася на інтенсивному ідеологічному супроводі, що за мету імплементацію у масову свідомість нової для українського суспільства моделі історичної пам'яті використовувала тему Голодомору 1932 – 1933 рр. як одного із наймасштабніших злочинів сталінського режиму. Саме завдяки пропагандистським інспіраціям німецьких властей українське суспільство дізналося про справжні масштаби цієї трагедії. Провина за організацію Голодомору 1932 – 1933 рр. покладалася на радянську владу загалом та її головну (у нацистській пропаганді) соціально-політичну опору – євреїв, зокрема. Німецька пропаганда, базуючись на методах навіювання, переконання та аргументації, застосовуючи правдивий (у випадку – Голодомору) матеріал, призвела до певної деформації правосвідомості українців, конкретними проявами якої стали правовий конформізм, правовий нігілізм і перероджена правосвідомість. Не повністю знищена радянською владою колективна історична пам'ять українців, серцевиною якої було неприйняття російського імперіалізму в усіх його формах і проявах, та сформований німецькою пропагандою наратив Голодомору 1932 – 1933 рр. доволі рельєфно проявилися у період відновлення Україною незалежності.

The German administration widely used extrajudicial, repressive and punitive measures to influence the behavior of the local population, trying to force them to work to ensure the goals and objectives of the occupation policy. Despite certain historiographical assets in the field of researching the history of the Second World War, the work of researchers in this direction continues, and provides deeper and more thorough materials on this issue. In the context of their own research, Yu. Levchenko, V. Shaikan, O. Honcharenko, and M. Kunytsky considered the activity of judicial institutions, and the judicial system in general. V. Shaykan describes the activities of judicial institutions in general terms. This state of affairs is partly caused by the discovery of new, previously unexplored sources that complement or fundamentally change the understanding of the subject under study. Therefore, this research is relevant and necessary in today's realities. A study of the practice of local criminal courts in the occupied territory of Ukraine shows that they were overloaded with cases related to misdemeanors and minor crimes committed by representatives of the local population. Exceptions were cases of similar acts committed by Jews by nationality. The most common categories were crimes against human life and health, defamation and insult to the honor and dignity of a person, as well as theft of property and hooliganism. the study of the practice of criminal justice in the territories of the modern Chernihiv and Sumy regions shows that judicial bodies considered cases of misdemeanors and minor crimes committed by representatives of the local population. Court proceedings were also opened against employees of local government bodies and the police. However, bringing these persons to criminal liability in accordance with the verdicts of local courts required the authorization of German authorities. The functions of the cassation institutions also belonged to the competence of the civil and military occupation authorities.

The activity of the occupation administration on the territory of Ukraine during the Second World War has always been the object of research by domestic and foreign historians. But due to the lack of sources and literature, all these studies mainly related to the period when the work of the bar and notary was already established, and the vicissitudes of their creation and the first stages of activity were not covered. The purpose of the publication is to research the process of creation of notary institutions and advocacy on their activities at the initial stages of occupation in the territory of the Reichskommissariat "Ukraine". in addition to the actual punitive methods of the occupied population's appeasement, the German occupation administration resorted to fairly civil and legal methods, legal consultations, law offices and notary bodies were created. All of them played an important role in social life and solving urgent legal issues. These institutions dealt not only with the protection of citizens' rights in court, but also with issues of alimony payments, establishing the right to inheritance, and issuing some lost or destroyed documents. The notary performed quite a large list of functions of this institution in the modern sense. Of course, it is important to note the fact that the jurisdiction of Ukrainian courts mainly included misdemeanors or crimes of minor gravity. Cases where the state was one of the parties, serious and especially serious crimes -all this was under the jurisdiction of German courts, therefore it is impossible to speak of the full-fledged work of the Ukrainian bar during the German occupation of Ukraine, but a certain part of the rights and freedoms of a person and a citizen was preserved by the German authorities. It is worth paying attention to the fact that these bodies and institutions were formed relatively quickly in the conditions of military operations and the establishment of an occupation regime on the territory of Ukraine.

У статті йдеться про те, що разом з окупацією нацистські лідери зустрілися з необхідністю нормативно-правового врегулювання соціальних відносин у місцевому середовищі, зокрема й суто кримінальних. Ситуація зі зростанням злочинності на початковому етапі окупації була вирішена винятково силовими, репресивно-каральними засобами і, безперечно, що ні про які судові процеси при цьому не йшлося. Але згодом стало зрозуміло, що всі ці процеси потрібно регулювати не лише репресивно-каральними, а й легітимними цивілізованими методами, бо наряду з тяжкими злочинами у переважній більшості місцевими жителями вчились і дрібні правопорушеннями. Оскільки ці злочини не становили великої суспільної небезпеки, їх розгляд і делегувався місцевим кримінальним судам чи передавався уповноваженим структурам та посадовим особам органів місцевого управління. А їхню діяльність потрібно було регулювати нормативно-правовими актами, які необхідно було створювати. У статті зазначається, що питанням дослідження кримінального судочинства та нормативно-правової бази для провадження кримінального судочинства на окупованій території України займались деякі вітчизняні дослідники, такі як Гончаренко О., Іваненко А., Колісник Н. Але зазначені публікації територіально не обмежені виключно територією військової зони окупації, а й територію Райхскомісаріату «Україна», окрім того, за сферою дії, не лише кримінальну галузь права, а й цивільну. У висновках авторка зазначає, що на теренах відповідальності польових комендатур створювалися власні нормативно-правові акти, які врегульовували відповідні правовідносини в місцевому соціумі. До того ж, на відміну від Райхскомісаріату «Україна», німецькі управлінці делегували право ініціативи створення нормативної бази місцевій владі, звісно, ретельно перевіряючи та санкціонуючи її видання. Нормативна база у військовій зоні окупації, до якої входили в тому числі і території, які визначені географічними межами даного дослідження (Чернігівська і Сумська області), не мала сталого вигляду, постійно вдосконалювалася, через що правові санкції, закладені у неї, могли суттєво відрізнятися.

No abstract