International migration is a functional component of modern societies, both wealthy and poor. In a way, one can see that migration solves the unequal distribution of people and opportunities. Despite the political pressure to control immigration, almost all changes in politics have broadened the scope of legal immigration to allow for settlement by refugees, farm workers (in case of urbanrural migrations), "illegal" immigrants with long-term residence in the country, and workers in great demand to move around freely. Our main research objective is to demonstrate, using the available data as well as the analysis of the metadata and the research literature, that migration, especially labour migration, has a narrow connection with the issues of national security. Large outflows and inflows of people might bring about security threats linked to organized crime, terrorism and the spread of radical ideas. Moreover, migration is responsible for the brain drain of young and well-educated people who are searching for higher wages and better opportunities abroad depriving their own home country of valuable human capital. Our paper analyses the phenomenon of international migration perceived from the angle of migration culture that goes hand in hand with recent globalization trends all around the world. We come to a solid conclusion that migration policy should be treated as an important element in establishing well-ballanced national security policy in the globalized world. It might be of a particular interest for the migration scholars, labour market economists and stakeholders and policy-makers dealing with the issues of national security, public and migration policies, as well as sustainable economic development.

The article examines the role of international human rights legal standards in shaping the legal status of a person and citizen. Particular attention is paid to the analysis of human rights norms that shape and consolidate the legal status of a person and citizen at the international legal level, determining its formation at the level of the legislation of the national member states of the international community. The essential and decisive role of international legal standards in the processes of formation of the legal status of human and citizen rights occurring at the international legal (universal and regional) and national levels is stated. It is argued that the problem of the formation of the legal status of human and citizen rights and freedoms remains relevant, because it serves as a kind of calling card of each state, but it is objectified and complicated by contradictory tendencies in the development of the modern state regarding the limitation of its sovereignty and the need for existential participation in collective councils. maintaining international peace and security. It is stated that such processes continue to the present day and are systematically complicated because they are, on the one hand, influenced by the processes of legal globalization that promote standardization, typing and unification of international norm-making in the field of human rights, and on the other - the peculiarities of formation, operation and implementation of guidelines democratic legal statehood in each of the Member States of the international community.

У статті розглядається проблематика формування та реалізації прав людини у місцевому самоврядуванні з погляду предмета муніципального права як галузі права України. Досліджено феноменологію муніципальних прав людини в контексті їхньої появи, розвитку й розуміння як нової константи національного муніципального та конституційного права. Наведено авторське визначення муніципальних прав людини та здійснено доктринальний аналіз підходів щодо тлумачення їхнього змісту, видів, принципів і форм реалізації. Мета статті полягає в обґрунтуванні концептуальних підходів до розуміння особливостей реалізації прав людини як у контексті організації та діяльності місцевого самоврядування, так і загальних процесів функціонування громадянського суспільства та правової державності, осмисленні чинників, факторів і закономірностей їхнього розвитку у контексті формування територіальних громад, аналізі процесів виокремлення муніципальних прав людини у системі муніципального права. Стверджується, що перепонами на шляху виокремлення та визнання наведених прав є термінологічна плутанина, відсутність єдиних методологічних підходів до визначення реальної і належної правосуб’єктності територіальної громади, її суб’єктного складу, а також нерішучість і відсутність реальних кроків у застосуванні нових науково-доктринальних напрацювань, що існують у сучасній доктрині муніципального права. Автори стверджують, що маючи закріплений у Конституції України індивідуальний, груповий, колективний правовий статус (людина-житель, людинагромадянин, людина-іноземець тощо, а також відповідні їм рольові позиції у територіальній громаді), людина суттєво доповнює його своїм муніципально-правовим статусом, що фактично веде до появи феноменології муніципальної людини

Баймуратов Михайло Олександрович доктор юридичних наук, професор, професор кафедри політичних наук і права Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського Заслужений діяч науки і техніки України, академік Української академії наук ORCID ID: 0000-0002-9256-9493 Бочарова Наталія Василівна доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри права Університет імені Альфреда Нобеля ORCID ID: 0000-0001-8121-5190 Кофман Борис Якович Заслужений юрист України доктор юридичних наук, старший дослідник, професор кафедри права Університет імені Альфреда Нобеля УКРАЇНА Анотація. Стаття присвячена дослідженню новітніх напрямків конституційноправових досліджень, що об'єднані під терміно-поняттям «конституційний дизайн». Розглядаються технологічні можливості профільної феноменології у адекватному дослідженні зростання ролі і значення міст у конституційно-правовому розвитку держав.

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри політичних наук і права Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського Кофман Борис Якович Заслужений юрист України доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, професор кафедри права Університет імені Альфреда Нобеля УКРАЇНАРозвиток і суттєве підвищення ролі і значення конституційного права (далі -КП) національних держав в умовах становлення і розвитку демократичної правової державності, а також глобалізації, особливо її правової формиправової глобалізації наприкінці ХХ ст. напряму пов'язане з втіленням конституційно-правових інститутів ринкової економіки, політичного плюралізму, прав людини, формування і реалізації феноменології публічної влади, демократичного виборчого процесу її регулярного оновлення, місцевого самоврядування тощо (демократизація суспільного, державного і міжнародного життя, внутрішньодержавна і міжнародна їх легалізація і легітимація).Це супроводжується не тільки складними процесами взаємодії правової глобалізації з правовими системами держав-членів міжнародного співтовариства через використання спільних юридичних конструкцій, методів, форм, засобів та механізмів -правової конвергенції, дивергенції, інтеграції, адаптації, гармонізації, рецепції тощо -концептів, концепцій, звичаїв, звичаєвостей, принципів, норм, стандартів, а також технологічних прийомів і засобів юридичної техніки (здійснення узагальнень, прогнозування, застосування правових аналогій, імперативів, презумпцій, фікцій, преюдицій, порівнянь, тлумачень (інтерпретацій), інкорпорації, кодифікації, використання прийомів формальної логіки, подолання колізій і т. ін.), включаючи врахування сучасних досягнень науки, що проявляються через біологізацію, екологізацію, синергізацію, кібернетизацію процесу запліднення, а також подальшого існування, функціонування і розвитку не тільки людини, а й соціуму і держави, врахування ефектів ноосферізму, алгоритмічності, парадигмальності, мультиплікативності, оптимальності, моделювання соціальних і державотворчих процесів, -включаючи їх поступову комп'ютеризацію щодо розробки ідентифікаційних ознак і пошуку оптимальних нормативних варіантів вирішення проблемних питань, можливість застосування штучного інтелекту тощо, -що супроводжують процеси нормопроєктування і нормотворчості (нормотворення), а й формуванням, дією, розвитком, вдосконаленням і