К літини імунної системи характери-зуються здатністю розпізнавати та елімінувати з організму будь-який матеріал, що несе в собі ознаки чужорідності [1]. Реалізація таких функцій імунокомпетентними клітинами здійснюється за рахунок спеціальних рецепторних структур, які розпізнають чужі клітини та тканини різного походження, віруси, біомолекули та їх окремі частини, а також власні морфологічно аномальні структури. Субстанції, які здатні зв'язувати антигенрозпізнавальні ре-цептори імунокомпетентних клітин, назива-ють антигенами (АГ). Відомо, що антигенність визначається не тільки внутрішніми властиво-стями самого антигену, але й здатністю його розпізнавання (ідентифікації як антигену) клітинами імунної системи організму-хазяїна [2]. Саме тому існує інше, функціонально відмінне, поняття -імуноген, яке адресова-не до агентів, що зумовлюють імунні реакції макроорганізму, зокрема: формування гу-морального (синтез антитіл) та клітинного імунітету, підвищена чутливість, імунна пам'ять та імунологічна толерантність [3].Антигенами є віруси, бактерії, гри-би, найпростіші, клітини й тканини, що по-трапили в організм унаслідок інфекції, ін'єкції або трансплантації, а також клітинні стінки, цитоплазматичні мембрани, рибосо-ми, мітохондрії, окремі біополімери, що вхо-дять до їх складу, мікробні токсини, екстрак-ти гельмінтів, отрути змій та комах, природні протеїни, деякі полісахариди мікробного похо-дження, рослинні токсини тощо [3].Рецептори імунокомпетентних клітин (В-та Т-лімфоцитів) не розпізнають весь АГ. Вони здатні безпосередньо взаємодіяти лише з його окремим фрагментом, який називають епітопом (для В-лімфоцитів) або імуногенним пептидом (для Т-лімфоцитів) [2]. За таким механізмом В-лімфоцити та антитіла (імуноглобуліни) розпізнають нативний АГ у фізіологічному м ет од и м ет од и