No abstract

No abstract

доктор педагогічних наук, професор Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка м. Тернопіль, вул. Максима Кривоноса, 2 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПАСІОНАРНИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ У ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Визначено зміст поняття «пасіонарність дитини дошкільного віку» та обґрунтовано форми й методи розвитку пасіонарних якостей вихованців у закладах дошкільної освіти. Пасіонарність дитини дошкільного віку потрактовано як комплекс особистісних якостей (енергійність, ініціативність, упертість, внутрішнє непереборне прагнення до активності), які забезпечують їй домінування в групі, здатність до спілкування з позиції борця й переможця, до реалізації нестандартного стилю поведінки у грі, під час спеціально організованої або самостійної діяльності. Проаналізовано підходи класиків педагогіки С. Русової та А. Макаренка щодо виховання активних дітей з розвиненим войовничим інстинктом. Розроблено діагностичний інструментарій щодо з'ясування схильності до прояву пасіонарності дошкільника. Виявлено особливості розвитку пасіонарних якостей дітей у закладах дошкільної освіти: створення середовища любові, доброзичливості й довір'я; інтеграція зусиль батьків та працівників освітніх інституцій; спрямування дошкільників на творення добрих справ для найближчих людей; дотримання гармонії інтересів дошкільника та колективу групи; виховання в дитини поваги до правил і порядку, які ґрунтуються на принципах гуманізму, взаємоповаги, справедливості; організація різнобічної діяльності (навчальної, оздоровчої, мистецької тощо); втілення педагогіки забави та педагогіки переживань. Показано доцільність створення дитячої медіапродукції для пасіонарних дітей. Обґрунтовано необхідність партнерства з батьками у формуванні пасіонарної дитини; розроблено відповідні рекомендації для батьків.

<p>W artykule przedstawiono naukowe podejścia do projektowania oświatowego obszaru przedszkola. Zaznaczono, że koniecznym warunkiem stworzenia osobistego obszaru dziecka w edukacji przedszkolnej, o dowolnej formie własności, jest oparcie jej o model współdziałania między uczestnikami procesu oświatowego. Zaakcentowano, iż nowoczesne technologie aktywnie wprowadzono do praktyk w przedszkolach Ukrainy, szczególnie tę o charakterze międzynarodowym, nazywaną „ściany, które mówią” (tytuł oryginalny „Talking Walls”). Istota tej techniki polega na tym, że dziecko, otrzymując konieczną informację, ma prawo i możliwość zaplanować swoją działalność, wykorzystując przy tym posiadane zasoby w sposób konstruktywny. Innymi słowy, technika „ściany, które mówią” jest systemem wizualizacji wiedzy oraz procesem zanurzenia przedszkolaków i dorosłych w system oświatowy przedszkola. Metoda ta nie jest obca ukraińskim nauczycielom. Pozwala ona na nowe postrzeganie systemu oświatowego oraz jego bieżącą modyfikację w kierunku rozwoju psychofizycznego dziecka.</p>