Оригінальні дослідження /Original Researches/ Вступ Останніми десятиліттями у світі спостерігається популяційне зростання частоти гіпотиреозу з 0,5 до 2,0 %, а в групі населення після 50-55 років, переважно жінок,-до 6-8 %. При цьому його частота зростає до 12-18 % у субклінічній формі [1, 2]. Причому ця закономірність спостерігається і в регіонах без дефіциту йоду або селену [3]. Вважають, що причиною зазначеного можуть бути численні хімічні забруднювачі довкілля, що здатні різними способами впливати на функціонально-морфологічний стан щитоподібної залози (ЩЗ) або втручатися в метаболічні механізми дії тиреоїдних гормонів на рівні клітинних рецепторів різних тканин і органів [4-6]. Світові тенденції щодо прогресуючого хімічного забруднення довкілля та його впливу на здоров'я людини, зокрема на ЩЗ як ключовий регулятор метаболізму білків, жирів і вуглеводів («залоза тривалої метаболічної адаптації»), слугують мотивацією до численних наукових досліджень взаємодії хімічних антропогенних токсикантів довкілля і ЩЗ на різних континентах. Відзначають, зокрема, особливості впливу різних хімічних груп на функціонально-морфологічний стан ЩЗ залежно від віку, статі, професійних факторів, групи хімічних гойтрогенів. При цьому отримані важливі, хоч і дуже суперечливі висновки, що потребують подальших досліджень [7, 8].