Мета. Вивчити селекційно-технологічні заходи підвищення відгодівельних і м'ясних якостей оброшинських сірих та білих гусей, удосконалити оптимальну технологію вирощування гусенят на м'ясо до 9-тижневого віку. Методи. Основним методом селекційно-технологічної роботи були відбір і підбір особин з високими продуктивними властивостями з метою одержання однотипної птиці, яка відповідає запланованим параметрам продуктивності. З поголів'я гусей сформовано 4 групи птиці по 50 гол. у кожній. Годівлю проводили повнораціонними комбікормами і утримували їх в обладнаних пташниках, де враховано територіальні особливості і потрібний кожній птиці простір. Результати. Гусенят на м'ясо вирощували у 2 періоди: 1-й-підготовчий (брудерний), триває з добового до 20-денного віку, враховуючи погодні умови і пору року, і 2-й (довирощування)-з 21-го до 65-75-ти днів. Вивчено ріст і розвиток молодняку гусей та його м'ясні якості. Продуктивність гусей оброшинської білої породної групи (І група) характеризується такими показниками продуктивності: жива маса гусей у 9-тижневому віці-самці-3,90 кг, самки-3,59 кг; збереженість-92%. Помісні гуси ОБ х легарт (ІІ група) мали вищі показники продуктивності: живу масу гусей у 9-тижневому віці-самці-на 18,2%, самки-на 15,9%, збереженість нижча на 0,2%. Гуси оброшинської сірої породної групи (ІІІ група) характеризуються такими показниками продуктивності: жива маса гусей у 9-тижневому віці-самці 4,05 кг, самки-3,67 кг; збереженість-87%. Помісні гуси ОС×ВС (ІV група) характеризуються відповідно вищими показниками живої маси гусей у 9-тижневому віці-самці-на 6,7%, самки-на 4,6%; збереженості-на 2%. За результатами забою визначено, що помісні гуси (ІІ і ІV груп) переважали ровесників за передзабійною живою масою, масою патраної тушки і масою їстівних частин тіла. Висновки.

No abstract