No abstract

Мета. Представити консеквенцію функціональної класифікації мов світу, здійсненої за психолінгвістичними підставами; здійснити стислий опис індивідуальної мови людини як її мовленнєво-мовної здатності, проявленої в різних функціонально-мовних іпостасях; представити первинно і вторинно функціональну групу мов як засіб реалізації комунікативно-мовленнєвих потреб, мотивів та інтенцій індивідів з урахуванням функціонально-мовної різноманітності для забезпечення успішного мовленнєвого спілкування в мікро- і макросоціумі. Методи: функціональний аналіз; системний аналіз, узагальнення літератури; моделювання функціональної мовленнєво-мовної компетенції людини; виокремлення властивостей різних за вторинно функціональною спрямованістю видів індивідуальних мов; класифікація національних мов за їх функціональним призначенням; дослідницький синтез; формулювання висновків. Результати. Функціональні властивості індивідуальної мови як біопсихонейролінгвосоціального об’єкта можуть бути описані лише при зверненні до поняття “функції”. Функції мови людини багаточисельні, тому здійснено аналіз кожної з них і презентовано його результати. Висновки. Підставою для функціональної класифікації мов світу може виступати генеративна система й мовна компетенція (здібність) людини. Функціональна мовленнєво-мовна здібність людини може бути представлена як її функціонально-мовна метасистема з властивими їй функціями першої мови, нерідної мови (другої й іноземної), домінантної мови, внутрішньої мови, індивідуальної мови, метамови, мови перекладу, професійної мови та інших видів мов у процесах екстерналізації й інтерналізації. Функції мов світу змінюються відповідно до змін, які відбуваються в комунікативних рангах національних мов – показниках обсягу функцій у різних видах спілкування. Кількість функцій мови в індивідів збільшується залежно від факторів, які зумовлюють актуалізацію мовленнєво-мовної здібності (біологічні, генетичні), її реалізацію й удосконалення (середовищні, соціальні, онтогенетичні тощо).

Мета. Описати і презентувати розроблену співавторами нову наукову теорію – систему узагальнених фактів, знань і досвіду щодо розкриття різносторонності генезису психолінгвістичних явищ, властивих дітям дошкільного віку. Методи. Використовувався комплекс теоретичних методів аналізу, дослідницького синтезу й узагальнення великої кількості джерел: по-перше, теоретичних і концептуальних підходів щодо дитячої мови і мовлення дітей та їх цілеспрямованого формування і розвитку; по-друге, емпіричних даних, отриманих як різними науковцями, які працюють у цій проблематиці, так і даних власних емпіричних досліджень. Результати. Основні постулати розробленої нами теорії оволодіння L1 і розвитку мовлення представлені як інтеграція сучасних міждисциплінарних знань і практики дослідницької і проектної діяльності, синтезованих з науковою метою за сукупністю 14 модулів: (1) вектор розвитку мовленнєвих операцій і мовленнєвих дій; (2) місце і роль систематичного навчання в оволодінні L1 і розвитку мовлення; (3) роль імпліцитних мовних та інших видів знань у формуванні мовленнєвих операцій; (4) роль метамовних і метамовленнєвих знань, рефлексії над мовленням і об’єктивізації мови у формуванні мовленнєвих дій; (5) рівні усвідомлення у формуванні мовленнєвих дій; (6) співвідношення, у яких перебувають мовленнєві операції і дії та мовленнєві і мовні здібності, тобто мовні компетенції і мовленнєві компетентності; (7) взаємозумовленість мовних, психолінгвістичних і психологічних одиниць у розвитку мовленнєвої діяльності; (8) роль і місце психолінгвістичних одиниць у розвитку мовлення; (9) роль і місце психологічних одиниць у формуванні мовленнєвої діяльності; (10) роль і місце мовних одиниць у формуванні мовленнєвої діяльності; (11) взаємозв’язок мовленнєвої і навчальної діяльності; (12) психолінгвістичні передумови становлення мовленнєвої діяльності; (13) психолінгводидактичні умови цілеспрямованого формування мовленнєвої діяльності; (14) взаємозв’язок мовленнєвих операцій з іншими видами операцій. Висновки. Презентована теорія – це внутрішньо не суперечлива система наукових уявлень, поглядів та ідей її розробників, що в узагальненій формі розкривають істотні властивості й закономірні зв’язки такої психолінгвістичної дійсності, як еволюція індивідуальної мови дошкільників і дитячого мовлення, на основі яких досягається їх пояснення. Ця теорія як інтегративна сукупність принципів не тільки відображає розуміння, представлені в світовій науці, а й ґрунтується на емпіричних дослідженнях, на глибокому проникненні в суть ґенези мовленнєвих явищ, що відбувається у психолінгвістичній природі дитини.

No abstract

The study reveales psycholinguistic peculiarities of understanding of indirect meaning of the proverbs and idioms of Ukrainian speaking pre-school children. The experiment took place on the basis of pre-school education establishments of Ukraine. The participation number is 378 children at the age of 5 years (till 5.5 years). The used psycholinguistic methods are: а) «evaluation of understanding of the indirect metaphors meaning» (Vygotskyi, 2000); b) «evaluation of proverbs understanding» (Luriia, 1998). The other used psycholinguistic methods are: а) «Proverbs understanding» (Luriia, 1998), adopted for the diagnoses of metaphoric understanding of idioms meaning by children; b) «The interpretation choice of one of the given variants of meanings» (Baskakova & Glukhov, 2008; Eliseeva, Gutsc & Marini, 2017); c) selection of one of several possible paraphrases (Winner, Rosenstiel & Gardner, 1976; Vosniadou & Ortony, 1983). Children were proposed to express themselves in order to find out how they understand given proverbs and idioms. If they had difficulties in meaning explication, so they were proposed some variants of proverbs and idioms interpretations, among which the first was correct (with indirect meaning) and the second with the direct meaning and the third with occasional associative meaning. The experiment proved such results: there are children with obvious intuitive language ability to feel the general meaning of proverbs and idioms. The part of children of the age of five years is able to verbalize the indirect proverb meaning (4,2%) and idioms meaning (7,4%). In the situation with one variant of meaning among some paraphrases 16,4% of children chose the correct proverb meaning, 20,4% of children chose the correct idiom meaning. More difficult for children’s understanding are proverbs, than idioms. It could be explained in the way, that idiomatic expressions are one whole and one nomination that a child often interprets in daily life from adults in some specific life situations. That is why he or she uses more quickly the heard word complex in a new association chain, abstracting from the direct meaning of idiomatic words. The proverb understanding is seen by child as more complex cognitive task, which foresees decipherment of the common thought or conclusion, understanding its meaning (implication). That is why the proverbs cause more problems among children than idioms.