The results of research on the influence of growing technology and its individual elements on the growth, development and photosynthetic activity of corn plants hybrid Moreland F 1 under conditions of Western region of Ukraine are presented. The purpose of the research was to determine influence of cultivation technology elements on the formation and efficiency of assimilation apparatus of sweet corn plants. Research was conducted during 2019-2021 on sod-podzolic soil using field, calculation-weighting, and mathematical-statistical methods. Dynamics peculiarities of individual leaf surface area of the plant and agrocenosis of corn as a whole by the stages of crop development have been determined. Based on the results of statistical and correlation analyses, dependences between main indices of photosynthetic activity and corn yielding capacity, as well as those that change the most under influence of agrotechnology elements, were determined. Reaction of the crop on the change in intensity level of cultivation technology has been established, which is manifested through the functional response of individual photosynthetic plant system and the crop as a whole and is expressed in strengthening of their assimilation activity. Optimal limits of biometric indices of photosynthetic activity of sweet corn plants in crops when being reached, a productive grain yield is formed, have been presented.

У статті наведено результати досліджень зміни онтогенетичної та віталітетної структур популяцій злаків: Dactylis glomerata L., Festuca pratensis Huds., Phleum pratense L., Deschampsia cespitosa (L.) P. Beauv., Alopecurus pratensis L., Elytrigia repens (L.) Nevski., Bromopsis inermis (Leyss.) Holub. та бобових: Trifolium pratense L., Trifolium repens L., Medicago falcata L., Medicago lupulina L., Lotus corniculatus L., Vicia cracca L, а також динаміки надземної фітомаси, які відбуваються під впливом випасу і сінокосінь різної інтенсивності за умов заплавних луків річок Псел та Сула (Сумська область). Онтогенетичний аналіз показав, що злаки зберігають повночленні або неповночленні популяції нормального типу у 70% випадків і перетворюються на інвазійні та регресивні лише на останніх ступенях градієнтів. Бобові виявились менш стійкими, нормальний тип популяцій зареєстрований лише у 50% випадків. Генеративність популяцій злаків відрізняється стійкістю до випасання і знижується до 23–53% тільки на останніх ступенях, а сінокосіння взагалі суттєво не змінюють цей показник. За значенням індексу віковості досліджувані популяції розділились на три групи: перша – без суттєвих змін (A. pratensis, E. repens), друга – омолодження популяцій (D. glomerata, F. pratensis, D. cespitosa, M. falcata), третя – старіння популяцій (всі інші досліджувані види). Індивідуалізована також реакція видів на сінокосіння – різке збільшення віковості популяцій A. pratensis і V. cracca. За пасквальним і фенісиціальним градієнтами у всіх (за виключенням D. cespitosa) досліджуваних видів рослин зареєстровано закономірне, статистично достовірне зниження віталітетної якості популяцій Q. У порядку зниження стійкості до випасу досліджувані злаки склали ряд: F. pratensis → P. pratense → B. inermis → A. pratensis → E. repens → D. glomerata. Реакція бобових була подібною. Найстійкішими виявились T. repens і M. lupulina, малостійкими – T. pratense, M. falcata і L. corniculatus, дуже вразливим – V. сracca. Бобові, як і злаки, краще переносили сінокосіння. Аналіз динаміки накопичення надземної фітомаси показав, що на останніх ступенях пасовищного градієнту із травостою випадають E. repens і V. cracca. D. glomerata, P. pratense, T. pratense і L. corniculatus (7–15%). У D. cespitosa, T. repens і M. lupulina запас фітомаси збільшується у 3–9 разів. За умов безсистемних сінокосінь у злаків зберігалось 390,0 г/м2, а у бобових 48,5 г/м2 фітомаси. Загальний аналіз онтогенетичної та віталітетної структури та динаміки надземної фітомаси популяцій демонструє, що найбільші зміни у популяціях злаків і бобових відбувається на останніх ступенях пасквального градієнта, коли кількість тварин, що випасаються, перевищує 7–10 голів великої рогатої худоби на 1 га, а також за умов безсистемних сінокосінь.

Статя присвячена вивченню біорізноманіття балкової системи с. Терешківка Сумського району, з метою оцінки її созологічної, наукової, освітньої, естетичної та рекреаційної цінності і надання даній території природоохоронного статусу. Польові дослідження балкової системи, яка розташовується на північному сході від с. Терешківка Сумського району і охополює площу близько 140 га, було проведено протягом 2019–2020 рр. із використанням класичних геоботанічних та зоологічних методів. Вздовж досліджуваної території розташовуються сільськогосподарські угіддя, які захоплюють, у тому числі, і схили балок, що загрожує цілісності ландшафтів і є причиною ерозії грунтів. Рослинні угруповання значною мірою відрізняються на різних ділянках балки, що пов’язано із відмінностями еколого-ценотичних умов у її межах. Південна (ближня до населеного пункту) частина балки являє собою систему суходільних лучних угідь, сформованих по дну та на схилах балки, які перебувають на різних стадіях пасовищної дигресії. Здебільшого це різнотравно-типчакові угруповання із переважанням на окремих ділянках Festuca ovina L., а на окремих Agrimonia eupatoria L.. На ділянці крутого схилу балки північно-східної експозиції у складі повзучемітлицевого угруповання виявлено популяцію регіонально рідкісного виду Jurinea cyanoides (L.) Reichenb., який також включений і до Додатку І Бернської конвенції. У відгалуженнях центральної частини балки відмічена наявність двох територіально відокремлених популяцій цінної лікарської рослини – Chamerion angustifolium (L.) Holub. У північній частині балки виявлено регіонально рідкісний вид Salix rosmarinifolia L. У списку фауни, серед безхребетних і птахів, є регіонально рідкісні види, які відповідно до статусу МСОП належать до категорії LC, а серед птахів значна кількість видів включена до переліку додатку ІІ Бернської конвенції. Ссавці представлені переважно різноманітними гризунами. Серед плазунів трапляється вид Lacerta agilis, який занесений до додатку ІІ Бернської конвенції і відповідно до МСОП має статус LC. Таким чином, наявність у межах досліджуваної яружно-балкової системи видів, які репрезентують раритетну складову біорізноманіття, високе видове багатство, значні запаси лікарських рослин, а також із врахуванням наукової, пізнавальної, еколого-освітньої та рекреаційної цінності, вважаємо за доцільне роглядати балку, розташовану в околицях с. Терешківка, перспективною природоохоронною територією для створення ландшафтного заказника місцевого значення.

У сучасному світі не втрачає актуальності питання забезпечення населення продуктами харчування, у тому числі й овочами. Важливе місце у розв’язанні зазначеної проблеми посідає вирощування рослин родини Cucurbitaceae, зокрема гарбузів (рід Cucurbita). В Україні культура гарбузів сформована на основі трьох окремих видів, представлених приблизно рівною кількістю сортів. Менш представленою є група сортів, сформованих на основі міжвидових гібридів. Широка генетична основа сучасної культури та активне використання у селекції диких форм гарбузів потребують додаткових параметрів візуальної ідентифікації. У статті проаналізована можливість використання, як додаткового фактора ідентифікації сортів, низки морфопараметрів, а саме: п’ять меристичних, вісім метричних та чотири статичних алометричних. Аналіз проводили для 6 сортів гарбузів, поширених в умовах Лівобережного Лісостепу України, які належать до видів Cucurbita maxima Duch. (Атлантичний гігант, Стофунтовий, Титан, Український багатоплідний); Cucurbita pepo L. (Голонасінний) та Cucurbita moschata Duch. (Арабатський). Встановлено, що досліджувані сорти статистично достовірно відрізняються за величинами абсолютної більшості морфоознак (за винятком величин площі найменшого листка, а також співвідношення між кількістю бічних пагонів першого порядку та довжиною головного пагону). Найбільші значення довжини головного пагону зареєстровано у сорту Голонасінний, а найменші – у сорту Арабатський. Українській багатоплідний вирізнявся формуванням найбільшої кількості бічних пагонів першого порядку, а Атлантичний гігант – найменшою. Найбільші значення морфопараметрів, що характеризують стан листкової поверхні зареєстровано у сортів Український багатоплідний та Голонасінний, а найменші їх показники – у сорту Арабатський. Загалом досліджувані сорти проявили високий ступінь індивідуальності щодо величин показників, які характеризують асиміляційну поверхню. З’ясовано, що найбільшу кількість генеративних структур формують рослини сортів Український багатоплідний та Голонасінний, а найменшу – Арабатський. Досліджувані сорти також проявили високий ступінь індивідуальності щодо величин морфопоказників, які характеризують стан їхньої генеративної сфери. Наприкінці вегетації найбільшими величинами маси плоду вирізнялись сорти Український багатоплідний та Атлантичний гігант. Наслідком відмінностей у величинах провідних морфопараметрів, зареєстрованих у шести досліджуваних сортів, стали й статистично достовірні відмінності у розмірі сформованого ними врожаю.

В роботі представлені результати вивчення фіторізноманіття природних комплексів ділянки долини річки Сироватки між селами Верхня Сироватка та Новоселиця Сумського району. Показано, що цій території притаманне значне видове різноманіття, яке представлене рослинами, що мають різні ранги охорони (регіональний, державний і міжнародний). Група рослин міжнародного рангу охорони є найбільшою і включає близько 50 видів. Її формують рослини, включені до «Червоного списку МСОП». Майже усі вони (окрім одного) мають невисокий охоронний статус (LC – знаходяться під найменшою загрозою). Із числа видів, включених до «Червоної книги України», виявлено небагаточисельну популяцію Iris pineticola Klokov, а із рослин, представлених у «Переліку видів, які підлягають особливій охороні на території Сумської області» – Salix rosmarinifolia L. та Crataegus ucrainica Pojark. Значним є і ценотичне різноманіття, репрезентоване угрупованнями водної, повітряно-водної, лучної та лісової рослинності. Багате фіторізноманіття у комплексі із рівнинністю території та білизкістю до населених пунктів, у тому числі і до м. Суми, формують об’єктивне підгрунтя щодо залучення цієї території до туристичної, рекреаційної та еколого-просвітницької діяльності. Найбільш перспективним є впровадження екологічного туризму, який пов’язує у собі питання економічного, соціального та екологічного характерів. З метою поглиблення знань про формування, сучасний стан та динаміку розвитку природних комплексів долини річки Сироватки, необхідно продовжити геоботанічні та зоологічні дослідження даної території. Окрім того, доцільно привести лісовий масив в естетично-привабливий стан, зокрема, видалити смітники з подальшим облаштуванням рекреаційних зон. З врахуванням багатого біорізноманіття території доцільно розглянути і питання щодо надання їй природохоронного статусу з обранням категорії, яка дозполить як поліпшити охорону рослинного і тваринного світу, так і надасть можливість реалізовувати рекреаційну та туристичну діяльність.