Стаття присвячена дослідженню проблем ділової активності, як комплексної характеристики ефективності функціонування підприємств, дослідженню питань управління дебіторської та кредиторської заборгованістю підприємств та окресленню основних напрямків вдосконалення ефективності ділової активності підприємства. Більш детально у статті представлено схему управління дебіторською заборгованістю, що складається з таких взаємозв’язаних етапів як вибір кредитної політики підприємства, аналіз та оцінка поточного стану дебіторської заборгованості, формування системи кредитних умов, визначення можливої суми оборотного капіталу, спрямованого в дебіторську заборгованість за кредитом, комплексний підхід до оцінки покупців, розроблення заходів з управління дебіторською заборгованістю, використання сучасних форм рефінансування дебіторською заборгованістю, моніторинг та контроль дебіторської заборгованості, оцінювання ефективності управління дебіторської заборгованості, організація інформаційного забезпечення обліку дебіторської заборгованості. Репрезентовано у вигляді схеми алгоритм дій, котрий спрямований на посилення роботи зі стягнення дебіторської заборгованості. З метою виправлення наявних деформацій у відносинах взаємних платежів між підприємством та іншими суб’єктами господарювання запропоновано запроваджувати у процес управління дебіторською заборгованістю низку відповідних заходів: заходи, що гарантують підприємству розрахунок за товари та послуги суб’єктами ринку фінансових послуг; заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов’язання покупцем; заходи, спрямовані на самостійне повернення дебіторської заборгованості підприємством. Визначено основні принципи управління кредиторською заборгованістю підприємства, серед яких правильність вибору форми заборгованості для мінімізації відсоткових виплат на покупку матеріальних цінностей; встановлення найбільш зручної форми банківського чи комерційного кредиту та його строку; недопущення утворення простроченої заборгованості. Розкрито, що вагомим елементом управління кредиторською заборгованістю є правильний та своєчасний її аналіз, тому керівництво підприємства повинне мати оперативну та об’єктивну інформацію щодо стану кредиторської заборгованості, яка формується в системі бухгалтерського обліку; що основними джерелами формування такої інформації є: баланс підприємства, звіт про фінансові результати, примітки до річної фінансової звітності, первинні документи, журнали, в яких відображається рух відповідних платежів, а також розрахункові відомості про нарахування заробітної плати. Рекомендовано проводити аудит кредиторської заборгованості, результати якого дадуть можливість визначити всі відхилення в структурі заборгованості, розробити заходи щодо її регулювання, адже вона негативно впливає на діяльність підприємства. Запропоновані у статті основні напрямки вдосконалення ефективності ділової активності підприємства є перспективними і характеризуються практичною спрямованістю.

У статті аналізуються проблеми вітчизняної системи державного пенсійного страхування. Зокрема, на прикладі Пенсійного фонду України (ПФУ), методом математичного моделювання досліджується вплив певних макроекономічних, демографічних та фінансово-економічних чинників на формування доходної частини бюджету ПФУ. Встановлено, що в якості визначальних параметрів, змінам яких має приділятися особлива державна увага при прогнозуванні доходної частини Пенсійного фонду України, виступають такі ендогенні показники: динаміка середньомісячної заробітної плати та рівень інфляції (макроекономічні показники), розмір єдиного страхового внеску, що розподілений на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (фінансово-економічний показник), чисельність зайнятого населення (демографічний показник). Здійснено перевірку наявності мультиколінеарності між обраними факторними змінними за допомогою тесту Фаррара-Глобера. Доведено, що оскільки між факторними змінними немає високого ступня кореляції, то етап параметризації доцільно здійснити за допомогою методу найменших квадратів (МНК). На базі побудованої економетричної моделі множинної регресії було встановлено, що при збереженні середнього розміру заробітної плати темп росту доходної частини бюджету Пенсійного фонду України буде становити  0,41 з урахуванням синергетичної дії інших факторів, що розглядаються (темпу росту величини єдиного внеску, темпу зростання кількості зайнятого населення, рівня інфляції). При збереженні тарифів страхових внесків для роботодавців у фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування України темп зростання доходної частини бюджету Пенсійного фонду України буде становити 0,73 з урахуванням синергетичної дії інших факторів, що розглядаються (темпу росту середньомісячної заробітної плати, темпу зростання кількості зайнятого населення, рівня інфляції). При збереженні кількості зайнятого населення темп росту доходної частина бюджету Пенсійного фонду України  становить 0,86 з урахуванням синергетичної дії інших факторів, що розглядаються (темпу росту середньомісячної заробітної плати, темпу росту величини єдиного внеску, рівня інфляції).

No abstract