Видалення великих об'ємів паренхіми печінки може супроводжуватися виникненням пострезек­ційної портальної гіпертензії. Остання призводить до морфологічної перебудови органів басейну ворітної печін­кової вени, ураження їх структур, морфологічних змін м’язової оболонки, які при ушкоженнях порожньої кишки у названих патологічних умовах досліджені недостатньо. Мета – морфометричними методами вивчити особливості ремоделювання м’язової оболонки порожньої кишки при видаленні різних об’ємів паренхіми печінки. Матеріал і методи. Комплексом морфологічних методів досліджена порожня кишка 45 статевозрілих білих щурів-самців, які були поділені на 3-и групи. 1-а група нараховувала 15 інтактних тварин, 2-а – 15 щурів, у яких було видалено 31,5 % паренхіми печінки, 3-я – 15 тварин після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназія щурів здійснювалася кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Із по­рожньої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Вимірювали товщини колового та поздовжнього шарів м’язової оболонки, діаметри гладких міоцитів та їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, стромально-міоцитарні відношення, відносні об’єми пошкоджених міоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Встановлено, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки досліджувані морфомет­ричні показники змінювалися незначно. Видалення 58,1 % паренхіми печінки призводило до розвитку пострезек­ційної портальної гіпертензії. Виражено зміненими при цьому виявилися морфометричні параметри структур колового та поздовжнього шарів м’язової оболонки порожньої кишки. Товщина колового шару м’язової оболонки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки статистично достовірно (р<0,05) зменшилася на 4,1 %, діаметр міоцитів – на 6,1 %, ядерно-цитоплазматичні відношення у них зросли на 35,4 %, cтромально-міоцитарні відношення – на 14,3 %, відносний об’єм пошкоджених міоцитів – у 14,4 рази. Кількісні морфологічні показники структур поздовжнього шару м’язової оболонки порожньої кишки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки змінювалися аналогічно, але ступінь їх вираження був меншим, порівняно із структурами колового шару. Так, діаметр міоцитів у даних експериментальних умовах виявився зменшеним всього на 1,6 %, діаметр ядер зріс на 4,6 % (р<0,01), ядерно-цитоплазматичні відношення – на 15,2 % (р<0,001), стромально-міоцитарні відношення – на 14,1 %, відносний об’єм пошкоджених міоцитів – у 8,1 раза. Висновки. Видалення великих об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезеційної портальної гіпер­тензії та вираженого ремоделювання структур колового та поздовжнього шарів м’язової оболонки порожньої кишки, яке характеризується диспропорційними нерівномірними змінами морфометричних параметрів гладких міо­цитів, їх ядер, порушеннями ядерно-цитоплазматичних відношень у цих клітинах, атрофією, зростанням стромальних структур та відносних об’ємів пошкоджених міоцитів у м’язовій оболонці, що може ускладнюватися дисфункцією ушкодженого органа.