Introduction: The attention of scientists from many countries is focused on hormonal substances - adipokines at the present time. Lowering the level of the hormone adiponectin plays a central role in the development of obesity and cardiovascular disease in humans. The aim of the work is to determine the effect of complex therapy of thiotriazolin and L-lysine escinate on adipocyte secretion indices in patients with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) with overweight and obesity. Materials and methods: 135 patients with overweight and obesity were examined, 46 of which were overweight (BMI-25-29.9 kg / m2), 34 were obesity grade I (BMI-30-34.9 kg / m2), 20 - Obesity II degree (BMI-35-39.9 kg / m2). 35 patients had normal body mass (BMI 18-24.9 kg / m2). We also examined 20 practically healthy persons. The age of the examinees varied, the median age was 55 years (intercourt scale Q1-Q3 from 40 to 61 years). The verification of the diagnosis of NAFLD was conducted in accordance withthe recommendations of the Unified Clinical Protocol. Results: The additional use of thiotriazolin and L-lysine escinate significantly influenced the adiponectin concentration level. Compared with the period before treatment, the adiponectin level increased in patients with overweight and obesity in 1,6 times (p <0.05). Compared to baseline, the adiponectin content in patients with NAFLD increased by 24.6-27.6% (p <0.05). Also, the level of leptin decreases significantly in patients with overweight and obesity (p <0.05). Conclusions: Integrated therapy with thiotriazolin and L-lysine escinate is an effective way to normalize the level of adipokines in patients with NAFLD with overweight and obesity.

No abstract

1 Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова, м.Вінниця, Україна 2 Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр, м. Вінниця, Україна Мета роботи -визначити вплив комплексної терапії тіотриазоліну та L-лізину есцинату на інсулінорезистентність у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) з надлишковою масою тіла та ожирінням. Матеріал і методи. Обстежено 135 хворих на НАЖХП з надлишковою масою тіла та ожирінням, з них 46 -з надмірною масою 9 кг/ м2),9 кг/м2),9 кг/м2). Нормальну масу тіла (ІМТ-18-24,9 кг/м2) мали 35 пацієнтів. Обстежено також 20 практично здорових осіб. Вік обстежених варіював, медіана -55 років (міжквартильний розмах Q1-Q3 від 40 до 61 року). Верифікація діагнозу НАЖХП проводилася відповідно до рекомендацій уніфікованого клінічного протоколу. Результати. При додатковому призначенні тіотриазоліну та L-лізину есцинату концентрація АЛТ зменшилася в 1,81 раза до 38,16 (29,00-47,25) МО/л, АСТ в 1,70 раза до 35,76 (36,00-48,25) МО/л, а ГТТП -у 2,12 раза до 26,82 (24,00-30,25) МО/л, порівняно з показниками до лікування. та наближалися до показників у практично здорових осіб. Індекс НОМА знизився в 1,98 раза (при нормальній масі тіла), в 1,96 раза (при надлишковій масі тіла), у 2,35 раза (при ожирінні І ступеня), у 2,38 раза (при ожирінні ІІ ступеня). Додаткове призначення тіотриазоліну та L-лізину есцинату суттєво вплинуло на рівень інсуліну. Порівняно з періодом до лікування рівень інсуліну статистично значуще знизився не тільки у хворих на НАЖХП з надлишковою масою та ожирінням, а й у пацієнтів з нормальною масою тіла. Порівняно з базовою терапією рівень інсуліну у хворих на НАЖХП знизився на 22,37-40,54%. Індекс Caro після лікування збільшувався, що свідчить про позитивний вплив лікування на наявність інсулінорезистентності. Висновок. Комплексна базова терапія з додатковим застосуванням тіотриазоліну та L-лізину есцинату сприяє зменшенню інсулінорезистентності у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки з надлишковою масою тіла та ожирінням. Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, лікування, тіотриазолін, L-лізину есцинат, інсулінорезистентність. Буковинський медичний вісник. Т.23, № 3 (91). С. 87-95. КОРРЕКЦИЯ ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТИ У БОЛЬНЫХ НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПЕЧЕНИ С ИЗБЫТОЧНОЙ МАССОЙ ТЕЛА И ОЖИРЕНИЕМ Е. В. Пивторак, Н. А. Шевчук, Н. А. ПивторакКлючевые слова: неалкогольная жировая болезнь печени, лечение, тиотриазолин, L-лизина эсцинат, инсулинорезистентность. Цель работы -определить влияние комплексной терапии тиотриазолина и L-лизина эсцината на инсулинорезистентность у больных неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП) с избыточной массой тела и ожирением. Материал и методы. Обследовано 135 больных НАЖБП с избыточной массой тела и ожирением, из них 46 -с избыточной массой 9 кг / м2),9 кг / м2),9 кг / м2). Нормальную массу тела (ИМТ-18-24,9 кг / м2) имели35 пациентов. Обследовано также 20 практически здоровых лиц. Возраст обследованных варьировал, медиана -55 лет (межквартильный УДК ...

No abstract

No abstract