1 Національна медична академія післядипломної освіти ім. ПЛ.Ш упика, м. Київ 2 Інститут медицини праці А М Н України, м. Київ Протягом останніх років триває пошук нових підходів до первинної профілактики та прогнозування перебігу пневмоконіозу (ПК) у шахтарів вугільних шахт на основі визначення біомаркерів, що зумовлюють механізми індивіду альної чутливості та резистентності до впливу вугільного пилу. Одними з кандидатів на роль біомаркерів спадкової схильності до ПК є гени глутатіон-S трансферази (GST). Співвідношення між нормальним (норма) та нульовим (0) алелями генів, що кодують глутатіон-S трансферази МІ (GSTM1) і TI (GSTT1), були вивчені у 138 здорових (контрольна група) та 112 хворих на ПК шахтарів зі стажем ро боти під землею не менше 10 років. Наявність генів GSTM1 і GSTT1 визначали за допомогою мультиплексної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Частота генотипу GSTM 1 (0/0) у контрольній групі була значно вищою (55%), ніж у хворих на ПК (41%; х2=4,31; Р=0,038). Подібні дані не були отримані для гену GSTT1. Частота генотипу GSTT1 (0/0) у групі здорових шахтарів (22,5%) незначно відрізнялася від показника у хворих на ПК (17%; х2=0,85; Р=0,356). Проте, спостерігалося пере важання генотипу G STM l(0/0); GSTTl(0/0) серед осіб з групи контролю. Частота генотипу GSTM l(0/0); GSTT 1(0/0) серед хворих становила 6,3%, тоді як у контролі -16,7% (х2=5,4; Р=0,02). Результати дослідження свідчать, що генотип GSTTl(0/0) не впливає на схильність до ПК. Нормальний генотип GSTM1 асоціювався з ризиком до розвитку ПК, тоді як генотипи GSTM l(0/0) та GSTM 1(0/0); GSTTl(0/0) проя вили себе як біомаркери резистентності до цього захворювання.