No abstract

No abstract

Економiка та держава № 9/2020 18 увагу на демографічні та суспільні аспекти, тоді як Світовий банк-на оцінку рівня економічного по ліпшення будь якої країни. Для позначення груп країн і територій, які відносяться до 23 ох розвинених країн, Міжнародний валютний фонд ввів поняття "передові економіки" або "передові країни". Доведено, що в умовах відсутності єдиної методології або згоди про те, як класифікувати країни за рівнем їх розвитку, багато міжнародних організацій, наприклад, використовували фактор членства в ОЕСР як головний критерій для віднесення країни до розряду розвинених. Встановлено, що, за даними ООН, наприклад, деякі країни з високим доходом можуть також бути країнами, що розвиваються. Більше того, ООН зазначає, що позначення "розвинені" та "ті, що розвива ються" призначені для зручності статистики і не обов'язково виражають судження про етап, досягнутий певною країною в процесі її еволюційного розвитку. Індекс людського розвитку (ІЛР) ООН представляє собою статистичний підхід, який визначає рівень розвитку людини в країні. Виявлено, що хоча існує силь на кореляція між високим показником ІЛР та рівнем розвитку економіки, ООН зазначає, що ІЛР значно репрезентативніше за дохід чи продуктивність. На відміну від ВВП на душу населення або дохід на душу населення, ІЛР немов би фіксує спосіб, в який доходи перетворюються "на можливості для здобуття освіти та підтримки здоров'я", а отже, здатен візуалізувати вищі рівні людського розвитку. Виявлено, що порівняно з підходом ООН, у класифікації Всесвітнього банку (ВБ), який використовує "Аtlas"-метод для оцінки розміру економіки у перерахунку на валовий національний дохід (ВНД) у доларах США, застосовується принципово інший підхід, при якому основний критерій розподілу країн за групами-валовий національний дохід на душу населення. ВБ виділяє три основні групи на базі дано го аналітичного критерію: (1) країни з низьким рівнем доходу на душу населення; (2) країни із середнім рівнем доходу на душу населення, а також (3) країни з високим рівнем доходу на душу населення. За даними Світового банку, 80 країн (включаючи території) класифікуються як "економіки з високим рівнем доходу, при цьому виділяються 34 країни, що класифікуються як "країни ОЕСР з високими доходами на душу населення". Підкреслюється, що МВФ наголошує на тому, що його класифікація "не грунтується на строгих кри теріях" і "еволюціонує з часом". Однак існує ряд основних показників, які МВФ регулярно використовує для визначення того, чи слід відносити економіку до категорії прогресивних. Одним із ключових є ВВП на душу населення, але при цьому не існує офіційного порогу ВВП на душу населення (від 12 тис. дол. США до 25 тис. дол. США згідно з різними експертними підходами). Виявлено, що передова економіка-це термін, що використовується МВФ для опису найбільш розви нених країн світу. Хоча не існує встановлених кількісних індикаторів, які б визначали, чи є економіка передовою чи ні, розвинена країна з передовою економікою зазвичай визначається як така, що має висо кий рівень валового внутрішнього продукту...

В статті стверджується, що глобальні наслідки кризи в сфері охорони здоров'я під впливом COVID-19 актуалізували альтернативне осмислення трансмісійних каналів взаємовпливу в сфері міжнародної макроекономічної взаємозалежності, зачіпаючи як способи координації монетарної й фіскальної політик в процесі вироблення стабілізаційних програм протидії економічному спаду, так і способи запобігання загостренню глобальних дисбалансів й викликів глобальній борговій економіці. Водночас, попри драматичні економічні й соціальні втрати, секторальні втрати, які відчули на собі всі країни, незалежно від їхнього рівня доходу на душу населення, ступеня диверсифікації експорту або ступеня інтеграції до світової фінансової системи, фармацевтичний сектор хоч і демонструє темпи росту й

The relevance of the study lies in the consideration of transmission channels through which the influence of monetary policy carried out by the governments and central banks of the United States, Japan and Germany was realized. The purpose of the article is to consider the phenomenon of the monetary trap as a special case of an unforeseen macroeconomic reaction to the stabilization anti-crisis policy pursued by the state, which is designed to stimulate economic activity and contribute to the growth of aggregate output. The article identified the potential of economic theory (with an emphasis on the New Macroeconomic Consensus) to illuminate the current practice of state stabilization policy, taking into account new historical challenges, as well as modeling the impact of monetary instruments of stabilization policy on the potential for economic recovery of the United States, Japan and Germany. To achieve the goal of the study, scientific and special research methods were used, namely: methods of analysis, abstraction and synthesis, induction and deduction, as well as a system-structural method; hypothetical-deductive method; idealization method; methods of economic and mathematical modeling. An analysis of the consequences of the state policy to counteract the downturn in the economic situation as a result of the COVID-19 pandemic made it possible to periodize it and establish that the stabilization measures at the first stage were mainly of a fiscal nature, while at the second stage they were focused on monetary containment of the volatility of commodity prices. A regression express analysis of the relationship between monetary incentives and changes in GDP and inflation in the United States, Japan, and Germany made it possible to establish that the influence of monetary impulses on price stability manifests itself over a longer period of time and depends on the influence of many factors, including price fluctuations, changes in nominal wages, exchange rate dynamics and expectations of economic agents.