The purpose of the study is to study the possible role of vasodilation factors in the pathogenesis of chronic heart failure (CHF) in persistent atrial fibrillation (AF) in patients with stable coronary heart disease. Materials and methods. A survey of 86 patients with stable coronary heart disease complicated by CHF II-III FC according to the NYHA classification. There was 1 group - 22 patients with CHF with reduced LV EF ≤ 40.0% and AF; I (comparative group) - 20 patients with CHF with reduced LV EF without AF; 2-nd group - 24 patients with preserved LV EF ≥ 40.1% and AF and II (comparative group) - 20 patients with CHF with preserved LV EF without AF. The content of endothelial nitric oxide synthase (eNOS), nitrites (NO2-) and nitrates (NO3-) was determined. All patients underwent electrocardiographic examination (ECG) for the initial screening of arrhythmias and conduction, diagnosis of focal changes in the ventricular myocardium. Structural and hemodynamic characteristics of the heart muscle were determined by echocardiography.Results. In the examined patients of the 1st group with CHF of ischemic origin and reduced LV EF ≤ 40.0% and AF in comparison with the 2nd group of patients with CHF with preserved LV EF and AF, a significant increase in the values of ICO, ICD, IMML, the size of LA and a decrease in LV EF (p <0.01), indicating the development of LVH (remodeling) and a decrease in isotropic heart function. When comparing the levels of vasodilation factors in patients with CHF with low LV EF and AF and data from the CHF comparison group without AF, a significant decrease in eNOS by 96.8% (almost twice) and a significant decrease in serum nitrite and nitrate levels (p < 0.01), indicating the development of endothelial dysfunction. Conclusions. In patients with CHF of ischemic origin in the development of persistent forms of AF pathogenetic role is played by a significant decrease in vasodilating factors (content of eNOS, nitrites and nitrates). At decrease in EF of LV ≤ 40,0% there is a significant decrease in vasodilating factors, as a result of disturbance of endothelial function that testifies to need of correction of the revealed changes directed on slowing down of disease progression.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова ² Вінницька міська клінічна лікарня № 1, кардіолоґічний центр Ориґінальні дослідження Львівський клінічний вісник, № 2 (10)-3 (11) 2015 9

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова, Україна A-концепція та дизайн дослідження; B-збір даних; C-аналіз та інтерпретація даних; D-написання статті; E-редагування статті; F-остаточне затвердження статті Мета роботи-визначити вплив базисного комплексного дворічного лікування на показники пізнього ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) і кардіоваскулярні події у хворих після перенесеної нестабільної стенокардії (НС) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали та методи. Обстежили 144 хворих, які перенесли епізод гострого коронарного синдрому (ГКС) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ), віком 41-67 років. Хворі перебували на лікуванні в інфарктному відділені МКЛ № 1 м. Вінниці. Серед залучених у дослідження хворих на НС в 59,7 % випадків в анамнезі був інфаркт міокарда (ІМ). Тривалість АГ становила в середньому 9,3 року, хронічної ІХС-6,4 року; систолічний АТ-163,2 ± 1,50 мм рт. ст., діастолічний АТ-101,1 ± 0,67 мм рт. ст. Хворим здійснили загальноклінічне обстеження, ЕКГ, ЕхоКГ в М і В режимах, визначили ліпідний спектр крові і тропонін I для виключення інфаркту міокарда. Обстеження виконали до лікування, через 6, 12 і 24 місяці. Базисне комплексне лікування проводили впродовж 2 років, включало периндоприл у дозі 5-10 мг/добу, бісопролол 5-10 мг/добу, аторвастатин 20 мг/добу, ацетилсаліцилову кислоту 75 мг/добу. Результати. У обстежених хворих, які перенесли НС на тлі АГ, до лікування концентричну гіпертрофію лівого шлуночка (ГЛШ) за Genau визначали в 40,3 % випадків, ексцентричну-в 58,3 %, концентричне ремоделювання-в 1,4 %. Через 2 роки спостереження питома вага концентричної ГЛШ зменшилась, а ексцентричної збільшилася. У хворих, які перенесли НС на тлі АГ, до лікування І (початковий) ступінь ГЛШ встановили в 6,3 % випадків, ІІ (помірний)-у 26,4 %, ІІІ (значний)-в 66,7 %. У результаті здійсненого дворічного базисного комплексного лікування відсоток хворих з ІІІ (значним) ступенем ГЛШ суттєво зменшився внаслідок поступового переходу в ІІ (помірний) та І (початковий) ступінь пізнього ремоделювання ЛШ. Аналізуючи частоту кардіоваскулярних подій, встановили: дворічна смертність становила 2,1 %, повторний нефатальний ІМ зареєстровано в 10,4 % випадків. Висновки. У хворих, які перенесли НС на тлі АГ, дворічне базисне комплексне антиремоделювальне лікування супроводжувалося переходом у низці випадків концентричного в ексцентричне ремоделювання ЛШ і зменшенням ризику розвитку кардіоваскулярних подій.

No abstract