Decentralization and democratization of public and state relations affects today’s social work in Ukraine. Universities should be the source which with the help of social partnership can change the status of a future social worker. The purpose of the article is to study social partnership as a tool for training social workers in higher education. The study used the analysis of educational and methodological practice of professional development of social work on the basis of social dialogue at universities. Teaching the discipline "Social Partnership" for students majoring in "Social Work" must be consistent with the requirements of the time, which are set before higher education. First, it is the importance of the transition of higher education institutions to formal partnerships with employers, which would include the training of professionals needed for the social services market. Secondly, the fixation of the "teacher – student" partnership in the syllabus as a reflection of the agreement on the organization of the educational process in the specialty "social work" and other specialties inthe humanities cycle. Thirdly, it is necessary to actively involve scientific and scientific-pedagogical staff in the study of the mechanism of social procurement and to ensure its proper understanding and use by practicing specialists in our country. Among other important factors there are consideration of social partnership as an integrative quality of personality, which allows to interconnect the interests of different groups of socially divided society and develops in students through the acquisition of relevant knowledge and skills, the formation of attitudes to the world. These factors form the basis for claiming that teaching partnership is both a process of learning to use this tool in social services, and its use in the educational process. The tools for training future social workers include the development of a system of active civic participation, support for student participation in the case movement, social order, and the syllabus of the discipline.

До війни українська влада активно почала запроваджує такі моделі публічного управління, як «накопичувальна пенсія – сировинні та фондові біржі – інвестиції в національний агросектор». Ця стаття спирається на ідею, що для успіху цієї сфери державного управління необхідно вирішити фундаментальні проблеми у сфері прав власності, які виникли під час приватизації та будуть впливати на життя в нашій країні у мирний час. Для досягнення дослідницької мети ми вирішували наступні завдання. Ми проаналізували основні принципи розвитку систем захисту прав власників цінних паперів, визначили ситуацію в Україні та законодавстві та визначили перспективність гармонізації використання прав власності на публічному рівні. Обрана тема визначила набір методів дослідження. Ми використали ретроспективний аналіз для осмислення системи державного управління ринком цінних паперів (соціальна нерівність). Опис поточної ситуації у відносинах між державою та власниками на основі нормативного аналізу. Висновки за результатами дослідження. По-перше, недоліки приватизації державних підприємств в Україні вплинули на перехід у приватну власність квазіеліти державних та інших соціальних інститутів. По-друге, статистика правопорушень на ринку цінних паперів свідчить про ігнорування мажоритарними акціонерами прав міноритарних акціонерів, що негативно позначилося на всіх учасниках виробництва матеріальних благ. По-третє, диспропорція прав власності на фондовому ринку призводить до дискримінації малих власників (squeeze-out), які обмежені у своїх можливостях володіти власністю та засобами виробництва. Тому керівникам відповідних органів державної влади варто звернути увагу на якість надання адміністративних послуг для всіх власників, незалежно від рівня достатку та соціального статусу.

Features of the phenomenon of human decision-making in the conditions of war are analyzed. The paper is revealing the phenomenon of decision-making during war based on the events form the modern Russian-Ukrainian war. The research findings state that decision-making in the conditions of war has differences between people who defend their lives, family, country, and aggressors who seek to seize territories, turn free people into acolytes or colonies of their state, and impose autocracy on a democratic society. The authors defined the attractors of people's decision-making in war, such as: “home”, “heart and mind”, “strength and will”, “heroism and dignity”, “social order and victory”. The conducted research has a conceptual nature and serves as a methodological basis for conducting practical scientific research on the development of effective decision-making skills in conditions of destructive human influence and existential disasters.

Втрата основних складових виробництва харчової продукції в Україні внаслідок війни веде до підвищення імовірності голоду та погіршення якості харчування населення. В ході російсько-української війни постраждали виробники та споживачі сільськогосподарської продукції і тваринництва. В умовах глобального світу ця проблема торкається як України, так і закордонних покупців її продукції у цій сфері. Зазвичай держава має традиційний протекціоністський набір заходів для забезпечення продовольчої безпеки, але сьогодні потрібні інноваційні рішення як в публічному управлінні, так і в організації господарювання. Метою нашої наукової роботи є визначення основних напрямків публічного управління продовольчої безпекою в Україні під час війни та після її завершення, аналіз трендів у розвитку продовольчої безпеки на національному рівні, а також визначення оптимальних моделей суспільно-державних відносин для даної сфери. В рамках проведеної дослідницької роботи було зроблено висновок, що в якості основних трендів публічного управління продовольчою безпекою в Україні під час війни можна виділити перехід від вибіркового протекціонізму до підтримки самоорганізації виробників продовольства, а також створення умов для розвитку державно-приватного партнерства на рівні «держава – малий бізнес – міжнародні організації». При цьому, вагомими завданнями в цій сфері залишаються розвиток системи управління продовольчою безпекою на рівні органів місцевого самоврядування та якісна інформаційна робота з населенням для запобігання паніки з приводу потенційної нестачі харчів. У підсумку парто підкреслити важливість модернізації публічного управління продовольчою безпекою у вигляді залучення системи супутникового спостереження та цифрових обрахунків для прийняття важливих державних рішень у цій сфері. Паралельно необхідно підтримувати впровадження цифрових інновацій для сільського господарства та тваринництва, а також для споживачів їх продукції, щоб покращити якість та безпечність даного господарчого циклу в цілому.

No abstract