The brief history of the journal 'Eminak' (2007-2022)

Рецензія на монографію: Кравченко Н.Б. Гібридна війна Росії проти України (1991-2021 рр.). Київ: НУБіП України, 2022. 158 с.

Руська православна церква (РПЦ) завжди була тісно пов’язана з інститутом влади і займала важливі позиції не тільки у внутрішньому житті держави, а й у зовнішньополітичному курсі. Характер сучасної міжнародної діяльності РПЦ був сформований радянською системою після Другої світової війни. Не дивлячись на досить активну позицію Московської Патріархії у зовнішній політиці СРСР, дане питання до сьогодні залишається одним із найменш вивчених як в історичній, так і політологічній літературі. Тому автори спробують визначити рівень висвітлення даного феномену у науковій літературі у розрізі використання радянською системою структури Руської православної церкви (РПЦ) у реалізації зовнішньополітичних завдань післявоєнної доби. Отже, метою статті є окреслення історіографічного надбання радянської доби щодо місця та ролі РПЦ у зовнішній політиці СРСР 1944-1991 років. Радянська історіографія проблеми діяльності РПЦ на міжнародній арені почала формуватися з 1940-х років. Серед дослідників радянської доби можна виділити два напрямки: церковний і світський. Церковна школа представлена духовенством Московської патріархії: архієпископ Серафім (Соболєв), протоієрей Григорій Разумовський), Анатолій Вєдєрніков, Олександр Кожа. Світська школа презентована працями радянських антирелігійників: Миколи Гордієнка, Павла Курочкіна, Володимира Куроєдова, Миколи Краснікова. Праці радянських дослідників, зазвичай, мають оглядовий агітаційно-пропагандистський характер, несуть або релігійний, або ж ідеологічний відбиток негативного ставлення до минулого православної церкви та загалом до релігії. Навіть найкращі зразки радянської історіографії, що представлені працями Миколи Гордієнка та Павла Курочкіна, позбавлені глибокого розкриття теми, оскільки автори не мали доступу до архівних документів у сфері державно-церковних відносин, не бачили латентних механізмів тих чи інших кроків у діяльності РПЦ і т.д. Усі використані в історіографічному аналізі роботи були написані в умовах певного ідеологічного тиску зі сторони політичного керівництва країни.

The sphere of security plays an important role in the domestic and foreign policy of states. In this regard, the object of the study were security threats that determine stability in Ukraine and Pakistan. The authors used the method of comparative analysis to draw parallels between the security of Ukraine and Pakistan and identify possible ways to improve it. It is concluded that, both Ukraine and Pakistan are quite geopolitically distant, have different histories and state-building processes, but are affected by traditional and "non-traditional" security threats. Definitely, the main unifying factor for the states is the antagonistic or "enemy" state - India for Pakistan and Russia for Ukraine, which becomes a catalyst for the formation of national identity and unity of society. The conflicts in Pakistan (Kashmir, Baluchistan and Pashtunistan) and Ukraine (war in Donbass, illegal annexation of Crimea by the Russian Federation) have had common consequences and mechanisms for overcoming them, which are implemented in the context of the internal and state policy of both Kiev and Islamabad.