Метою роботи було вивчити та порівняти на основі променевих методів дослідження особливості орієнтації проксимального відділу стегнової кістки і кульшової западини у фронтальній площині в нормі і при дисплазії кульшового суглоба. Матеріали та методи. У 126 дітей віком від 6 до 16 років аналізуються рентгенологічні характеристики кульшового суглоба у фронтальній площині (кут антеторсії стегнової кістки, кут фронтальної інклінації кульшової западини, кут фронтальної відповідності), які досліджені за допомогою комп’ютерної томографії. Діти були розподілені на дві групи: 51 дитина без патології кульшового суглоба і 75 дітей з однобічним вродженим підвивихом стегна. Результати. У пацієнтів із вродженим підвивихом стегна кут антеторсії стегнової кістки був у 1,5–1,9 раза більшим від норми. Кут фронтальної інклінації кульшової западини та кут фронтальної відповідності у всіх вікових групах зменшені. Аналіз будови форми кульшової западини в разі підвивиху стегна виявив 5 типів недорозвинення кульшової западини: найбільш частий тип недорозвинення кульшової западини — недорозвинення її ­переднього краю спостерігався в 40 % випадків; другим за частотою було недорозвинення передньоверхнього краю — у 31 %; набагато рідше зустрічалося недорозвинення верхнього краю кульшової западини — у 18 %, повне її недорозвинення відмічалося в 7 % і недорозвинення її заднього краю — у 4 % випадків. В­исновки. Отримані дані обстеження дітей із підвивихом стегна дозволили нам до відомих видів децентрації головки стегнової кістки у вертикальній площині додати ще два її варіанти у фронтальній площині: передній і задній, що дає змогу більш адекватно оцінити патологічні зміни з боку компонентів кульшового суглоба і коректно спланувати потрібні хірургічні втручання з урахуванням усіх змін у тривимірній системі координат.

No abstract

В статье приведены результаты математического моделирования напряженно-деформированного состояния коленного сустава в зависимости от величины варусной деформации и толщины суставного хряща. Доказано, что изменения толщины суставного хряща в коленном суставе практически не сказываются на распределении напряжений как в костных структурах, так и на суставных поверхностях. Все значительные изменения зависят от величины варусной деформации.

Харьковская медицинская академия последипломного образования, Украина, 2 ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М. И. Ситенко» НАМН Украины, г. Харьков, 3 Николаевская городская больница № 3, Украина Цель работы-установить корреляцию между рентгенологическими и биомеханическими параметрами тазобедренного сустава (ТБС) при его диспластической нестабильности для изучения течения дистрофического процесса в суставе. Материалы и методы. Исследование базируется на изучении клинических и рентгенологических данных 154 пациентов в возрасте от 2 до 13 лет с диспластической нестабильностью ТБС, у которых развитие сустава прослежено в сроки от 2 до 5 лет (189 суставов). Исследовали параметры ТБС: ацетабулярный индекс, шеечно-диафизарный угол, центрация головки бедренной кости (ГБК). Все измерения проводили только по обзорным рентгенограммам таза, без применения специальных укладок. Статистическая обработка материала проведена по методу Стьюдента. Достоверность различий между группами оценивали по t критерию для независимых выборок. С помощью метода конечных элементов изучено напряженно-деформированное состояние (НДС) в проксимальном отделе бедренной кости и вертлужной впадине (ВВп). Для моделирования распределения нагрузки использовали программу Solid Works и программу визуализации расчетов Lоокеr (собственная разработка инженеров А. В. Яресько и С. П. Камило отдела биомеханики ИППС им. проф. М. И. Ситенко). В качестве основной характеристики оценки НДС выбрана интенсивность напряжений (напряжение Мизеса, измеряемое в МПа). Результаты. Исследования показали, что из трех разновидностей децентрации-соосной, разноосной со смещением центра ВВп от центра ТБС книзу и латерально, разноосной со смещением центра ВВп книзу и медиально-менее благоприятной оказалась третья. Увеличенный угол отклонения соответствовал большей ширине и интенсивности склероза субхондральной зоны ВВп, а также в большем проценте случаев наблюдали фрагментацию ГБК. Изученное НДС в ТБС показало, что децентрация в суставе-ведущий фактор, приводящий к развитию остеоартроза. Чем больше децентрация, тем значительнее интенсивность напряжений в нижней части ГБК и в верхнем крае ВВп. Так, значение интенсивности напряжений в верхней части ГБК понизилось и равнялось 2,3 МПа по сравнению с 2,5 МПа в норме, а в нижней части повысилось до 2,3 МПа, что почти в 2 раза превышает норму. На передней кромке ВВп уровень напряженного состояния достигал величины 2,3 МПа, что почти в 4 раза превышало уровень напряжений в этой области (в норме-0,6 МПа). Увеличение кривизны ВВп не меняет характер распределения НДС, но приводит к возрастанию значения напряжений, особенно в задне-верхней части ВВп и, соответственно, в соприкасающейся с ней областью ГБК. Выводы. Смещение центра вращения ГБК перераспределяет характер НДС в ТБС по сравнению с нормой, увеличивает напряжение в ее нижней части, а также увеличивает напряженное состояние в верхнем крае ВВп. Увеличение кривизны ВВп не меняет характер распределения НДС, но приводит к возрастанию значения напряжений, особе...

медична академія післядипломної освіти» 2 КНП ХОР «Обласна клінічна травматологічна лікарня», м. Харків 3 Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна 4 КНП ммР «миколаївська міська лікарня №3» Мета дослідження: вироблення оптимальної тактики лікування під час проведення артроскопічної верифікації внутрішньосуглобових уражень колінного суглоба у дітей. Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізовані результати передопераційного обстеження й артроскопічного лікування 105 пацієнтів із внутрішньосуглобовими ураженнями колінного суглоба, які перебували на лікуванні в дитячому ортопедичному і травматологічному відділеннях протягом останніх трьох років. Середній вік пацієнтів становив 15,5 року (від 10 до 17 років), хлопчиків було 69 (61,7%), дівчаток-35 (34,3%). Рентгенографію було виконано всім пацієнтам, УЗд проведено 81 дитині, мРТ-67 хворим, КТ-14 пацієнтам. Результати. Після проведеної артроскопії виявлено: пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки у 19 (18%) пацієнтів; пошкодження менісків у 26 (25%) дітей; нестабільність надколінка у 19 (18%) пацієнтів; гіпертрофія жирового тіла і синдром медіопателярної складки у 17 (16%) хворих; вільне кістково-хрящове тіло у 15 (14%) дітей; розтинаючий остеохондрит у 6 (6%) пацієнтів; остеохондральні пошкодження хряща у 3 (3%) хворих. При розриві меніску, який був близький до вільного краю, було виконано крайову резекцію. Якщо це радіальний розрив або невеликий розрив у червоній зоні, то накладення шва дає більше шансів на зрощення меніска. При повному розриві передньої хрестоподібної зв'язки у 9 хворих ми її відновили повністю. У 7 випадках була виконана пластика передньої хрестоподібної зв'язки, у 2 випадках-рефіксація кісткового фрагмента зі зв'язкою до великогомілкової кістки. Пластику передньої хрестоподібної зв'язки проводили аутотрансплантатами STG з фіксацією інтерферентними біодеградуючими гвинтами. При нестабільності надколінка з рецедивуючими його вивихами 3 пацієнтам було зроблено пластику з використанням сухожиль STG, 10 пацієнтам з первинним вивихом надколінка був проведений латеральний реліз і шов по Ямомото, 6 пацієнтам з клінікою нестабільності надколінка і підвивихами його по Коhn ≤2 ст. проводили тільки латеральний реліз. В інших випадках проводили артроскопічне видалення вільних фрагментів та утворень. У післяопераційний період у всіх хворих дітей спостерігалися добрі та відмінні результати. Заключення. 1. Артроскопічні втручання дозволяють вирішувати діагностичні та лікувальні проблеми при капсульно-зв'язкових та внутрішньосуглобових ураженнях колінного суглоба у дітей. 2. Показання до операції виробляються на підставі ретельно зібраного анамнезу, всебічного клінічного та переконливого мРТдіагнозу з визначенням ступеня пошкодження елементів колінного суглоба. 3. У зв'язку з еластичністю капсульно-зв'язкового апарату у дітей частіше трапляються неповні (часткові) пошкодження зв'язок та менісків. 4. Гіпертрофія тіла Гоффа та медіопателярної складки у дітей часто симулює пошкодження меніску, що приводить до необхідності виконання артроскоп...