Резюме. Унаслідок значного поширення запальних захворювань тканин пародонта актуальним питанням у стоматології залишається покращення результатів їх лікування та профілактики. Для розкриття ще не вивчених на сьогодні ланок патогенезу та проведення найефективнішого лікування оптимальним є дослідження перебігу біохімічних процесів при експериментальному гінгівіті та за його корекції. Мета дослідження  – оцінити активність фосфатаз у сироватці крові та гомогенаті ясен при експериментальному гінгівіті й за його корекції у статевозрілих щурів. Матеріали і методи. Досліди проведено на 100 білих нелінійних щурах-самцях віком 5–6 місяців: 10 інтактних щурів; 30 тварин з експериментальним гінгівітом без змін реактивності організму, 30 щурів з експериментальним гінгівітом на тлі гіпоергії організму, 30 тварин з експериментальним гінгівітом на тлі гіперергії організму, яким проводили лікування протизапальним гелем із неовітином. Забій тварин і забір крові та м’яких тканин пародонта під тіопенталовим наркозом проводили через 7 діб після початку експерименту в групі зі змодельованим гінгівітом, у групах без і з корекцією – через 14 діб. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що зміни активності лужної фосфотази (ЛФ) у гомогенаті за корекції гінгівіту були наступними: зростання активності ЛФ спостерігали у нормо- і гіпоергічних щурів у 1,2 раза (р<0,05) і на 5,2 % (р>0,05) відповідно, у гіперергічній групі відбувалось зменшення активності ЛФ у 1,45 раза (р<0,05) порівняно з відповідними показниками щурів без корекції. Корекція протизапальним гелем із неовітином зменшувала активність кислої фосфотази (КФ) у гомогенаті ясен у всіх групах тварин: у 1,5; 1,2 і 1,7 раза в нормо-, гіпо- і гіперергічній групах відповідно, порівняно з показником відповідної групи тварин без лікування. Висновки. Зміни активності фосфатаз свідчили про адаптаційну реакцію організму та ясен, зокрема про розвиток запального процесу в пародонті. Застосування протизапального гелю з неовітином у білих щурів при експериментальному гінгівіті мало більш виражений коригуючий вплив на цілий організм дослідних тварин.