The article deals with the consideration of the legal protection of information. It is emphasized that the scientific doctrinal concept of “information responsibility” has not been formed yet; the proper understanding of both “information responsibility” and its correlation with other types of legal responsibility has not been developed. The procedural issues of the procedural order of bringing to information and legal responsibility remain unresolved. The issues of disciplinary responsibility for information offenses remain undetermined; the vast majority of them are at the discretion of commanders and chiefs of the State Border Guard Service of Ukraine within their disciplinary authority, and not within the competence of justice authorities. It is proposed to bring servicemen to administrative rather than disciplinary responsibility for committing administrative information offenses. It has been found out that administrative responsibility should be imposed for violation of laws, regulations, and orders, and disciplinary responsibility should occur for violation of intradepartmental and organizational normative legal acts. Legal responsibility for violation of information legislation in the field of state border protection are investigated. It is emphasized that there are peculiarities of guarantees for protection of information relations in the sphere of border guarding: each individual type of responsibility has its own procedural order and degree of sanction; the rules stipulating the liability for violation of information legislation are characterized by lack of systematic location in the Codes; information can be both the object and the means of offense; military personnel are subject to disciplinary action for committing certain administrative misconducts; disciplinary responsibility is deprived of the specification of all elements of offenses. It is concluded that such steps will help to improve the legal support of information relations and increase the effectiveness of legal influence.

Питання представництва в судових органах протягом десятиліть незалежності України залишаються дискусійними. Постійна зміна законодавства України про судоустрій породжує наукові спори серед учених і практиків, а також проблеми у процесі реалізації судового захисту прав і законних інтересів органів державної влади. Без урахування професійних підходів, позитивних напрацювань, усунення прогалин законодавства побудувати ефективну судову систему захисту прав і законних інтересів органів державної влади неможливо. Завдання законодавця – з одного боку, не втратити позитивні досягнення, а з іншого, усунути існуючи прогалини законодавства, що дозволить  Державній прикордонній службі України як органу державної влади ефективно, на високому професійному рівні, вирішувати у судовому порядку спори, захищати свої права та законні інтереси. Представництво Державної прикордонної служби України в судових органах має свою специфіку, тому для своєчасного і законного вирішення спорів за її участю необхідні високопрофесійні фахівці, які володіють спеціальними знаннями щодо особливостей прикордонної служби та у галузі захисту прав та законних інтересів. З метою з’ясування існуючої проблематики з питань представництва органів державної влади на прикладі Державної прикордонної служби України у статті проведено аналіз діючих норм законодавства та проекту Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зареєстрований 6 вересня 2018 року за № 9055; запропоновано можливі шляхи щодо вирішення проблемних питань, які виникають у зв’язку з внесенням змін до Конституції України (щодо правосуддя) в частині здійснення представництва органів державної влади,зо крема Державної прикордонної служби України, в судових органах недержавним самоврядним інститутом – адвокатурою.