Нові підходи до екзопротезування орбіти з використанням СAD/CAM-технологій Резюме. Косметичне протезування пацієнтів після проведеної екзентерації орбіти залишається актуальною проблемою офтальмології й щелепно-лицевої хірургії. Процес екзопротезування орбіти досить складний і вимагає міждисциплінарного підходу із залученням біоінженера, окуляриста, офтальмолога й щелепно-лицевого хірурга. Кінцевий результат має задовольняти в першу чергу пацієнта, для якого анофтальм стає не лише медичною, а й психологічною і соціальною проблемою, що ускладнює стосунки з людьми вдома та на роботі. У роботі наведено клінічний випадок екзопротезування орбіти з використанням комп'ютерних СAD/СAM-технологій у 33-річної пацієнтки, якій у 2-річному віці виконано екзентерацію правої орбіти з приводу саркоми. Лікування проводилося в декілька етапів: сегментація даних комп'ютерної томографії та створення віртуальних тривимірних комп'ютерних моделей; створення дизайну пацієнтспецифічних імплантатів як основи для фіксації екзопротеза; оперативне втручанняфіксація пацієнтспецифічних імплантатів; виготовлення екзопротеза. Післяопераційний період пройшов без ускладнень. Через півроку після остеоінтеграції титанових імплантів виготовлений екзопротез поміщено в ложе та забезпечено умови для його постійної фіксації. Результати проведеного лікування повністю задовольнили естетичні вимоги пацієнтки, що дозволило їй вільно спілкуватися з людьми і повернутися до повноцінного життя.

Острая окклюзия центральной артерии сетчатки является важной нерешенной проблемой в современной офтальмологии. В последние годы в литературе встречаются описания применения локального интраартериального тромболизиса для лечения окклюзии центральной артерии сетчатки.В статье проведен анализ мультицентрового рандомизированного контролируемого клинического исследования (the European Assessment Group for Lysis in the Eye Study), которое сравнивало эффективность локального интраартериального фибринолизису со стандартным консервативным лечением. Проанализировано также 8 нерандомизированных исследований с количеством пациентов более 5, изучавших лечение неартеритичного тромбоза центральной артерии сетчатки с помощью интраартериального тромболизиса. Описана техника проведения локального тромболизиса, указано клинические особенности, которые следует учитывать при окклюзии центральной артерии сетчатки.Авторы не пришли к однозначным выводам об эффективности применения локального тромболизиса при окклюзии центральной артерии сетчатки, поскольку проанализированы исследования имеют существенные недостатки, поэтому данная проблема остается нерешенной и является большим полем деятельности для поиска эффективных методов лечения.

В огляді літератури обґрунтована необхідність вивчення чинників, що обумовлюють порушення метаболічного стану організму: загальної дієти, окремих харчових продуктів, вмісту і спектра жирних кислот (ЖК) у раціоні – у порівнянні з впливом генома, способу життя, фізичної активності тощо в розвитку діабетичної ретинопатії (ДР) при цукровому діабеті (ЦД) 2-го типу. Розглядається механізм впливу фізичних навантажень на рівень глюкози в крові, механізми та ефективність її поглинання тканинами, оскільки вправи можуть стимулювати молекулярні сигнальні шляхи, що сприяють транспортуванню глюкози в клітину. Цікавими є дослідження інших факторів способу життя, які сприяють розвитку ЦД-2. В огляді наведені дані кількох широкомасштабних епідеміологічних досліджень та метааналізів про асоціацію генома та його реплікації для визначення додаткових локусів схильності для ЦД 2-го типу й підкреслюється, що генетична схильність може синергічно взаємодіяти з харчовими особливостями при визначенні ризику ЦД. Автори огляду вважають, що вивчення спроможності кожного організму переносити до клітин ЖК у формі ліпідів із урахуванням генетичної здатності активного поглинання клітиною ЖК і вмісту ЖК у складі раціону харчування як основи раціональної дієтотерапії хворих із ЦД-2 є актуальним і може стати патогенетичною основою профілактики мікросудинних ускладнень, перш за все ДР, а також важливим елементом персоніфікованої терапії ДР у хворих на ЦД 2-го типу.