Резюме. Мета. Огляд вітчизняної та закордонної літератури з приводу проблем виникнення пошкодження п'яткового (ахіллового) сухожилка для подальшого планування лікування та реабілітації пацієнтів. Триголовий м'яз гомілки та його сухожилки перекидаються через три суглоби: колінний, надп'ятково-гомілковий та підтаранний. Фібрили сухожилка ротуються з середини до зовні на 90 град. Це дозволяє передавати скорочення з усіх волокон м'яза на один з країв місця прикріплення. Етіологія пошкодження сухожилка мультифакторіальна. Серед причин розриву п'яткового сухожилка виділяють: спортивну травму, побутову травму, спонтанний розрив (без механічної причини), відкрите пошкодження. Висновки. Консервативні методи відновлення спонтанного розриву п'яткового сухожилка (гіпсова іммобілізація, ходьба в ортезі) не дозволяють досягти задовільних результатів у спортсменів та у пацієнтів, що активно займаються фізичною діяльністю. Врахування особливостей виникнення пошкодження п'яткового сухожилка дозволяють застосовувати найбільш ефективні методики профілактики, оперативного відновлення та реабілітації пацієнтів з даною патологією. Ключові слова: п'ятковий (ахілловий) сухожилок, етіологія, патогенез, пошкодження. Structural and functional peculiarities of the Achilles tendon, etiology and pathogenesis of rupture

Summary. Complaints of pain in the buttocks, hip, knee, and lameness are very common among patients with both degenerative changes in the hip joint and the lumbar spine. Failure to pinpoint the source of pain leads to ineffective treatment. Degenerative stenosis of the transverse spine also manifests itself as pain in the extremities and limitation in walking. This is the most common indication for spinal surgery over the age of 65. Before choosing a treatment option for coxarthrosis, it is necessary to take into account the need for intervention at the level of the lumbosacral spine. In the early stages of the development of pathology, preference should be given to active treatment tactics. It is necessary to inform the category of patients with such clinic of damage to the hip joints and spine about the possibility of increased pain after surgery on only one segment and about the probability of surgery on another segment of the biomechanical triangle at the next stage.

Мета. Розробити алгоритм застосування найбільш ефективних засобів реабіліта-ції на етапі передопераційної підготовки хворих з пошкодженням Ахіллового сухожилля.Матеріал і методи. Було обстежено 120 хворих віком 41 ± 11 р. з підшкірним пошкодженнямАхіллового сухожилля. Обстежувані були розподілені на дві групи: в першій групі (n = 50)проводили стандартну передопераційну підготовку, у другій групі (n = 70) використовувалирозроблений нами підхід відповідно до стадій перебігу регенеративного процесу в організмі(застосовували лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапевтичні та фармакологічні методи,локальну санацію місця операції). Пацієнти обох груп під час госпіталізації крім обстеженнязони ураження (МРТ, ультразвукове дослідження, рентгенографія) проходили додатковіобстеження: рентгенографію поперекового відділу хребта, обстеження за шкалою AOFAS таBoyden; визначали обсяг рухів у надп’ятково-гомілковоюому суглобі, силу м’язів згиначів/розгиначів стопи, проводили антропометрічне вимірювання мінімального та максимальногодіаметра гомілки, подометрію, подографію за Штретгаром; визначали швидкісну витривалістьзгиначів стопи, здатність стояти на пальцях стопи, опороздатність кінцівки на місці ураженнята на здоровому боці. Висновки. Комплексне використання засобів фізичної реабілітації маєпереваги порівняно з окремим використанням різних методів відновлення. Тільки за умовисистематичного раціонального та комплексного застосування засобів фізичної реабілітаціївдається усунути негативні наслідки пошкодження та покращити рухову активність.Результати аналізу дозволяють зробити висновки, що успішне проведення лікувально-відновних заходів потребує участі широкого кола спеціалістів, котрі об’єднані умультидисциплінарну бригаду з чіткою узгодженістю та координованістю дії для забезпеченняцілеспрямованого підходу в реалізації завдань реабілітації.

The purpose of the study is to determine and analyze modern means of restoring motor functions used for patients with fractures of the ankle joint bones after surgical treatment. Materials and methods. The work is the result of analysis and generalization of special scientific and methodological literature of domestic and foreign authors and Internet data on the features of the use of modern methods of physical therapy for patients with fractures of the ankle joint bones after surgical treatment. Results and discussion. Physical therapy for patients with fractures of the ankle joint bones is integral to a speedy recovery. Due to the fact that after surgery, it is mandatory to apply a plaster cast or a fixator to the joint for about 6 weeks – the strength of the lower extremities is lost, joint contracture appears, there is aching pain and a decrease in the range of motion. It is necessary to start classes with a physical therapist as early as possible, already on the second day after the operation, if the general condition of the patient is satisfactory. Patients require early postoperative functional physical therapy under the supervision of a physical therapist to improve joint function and proprioception, and to promote edema regression (lymphatic drainage). Patients with fractures associated with ligament injuries especially require proprioceptive neuromuscular facilitation to protect them from the risk of chronic ankle instability. Generally, recovery for patients with this trauma is slow and requires patience. There is some evidence that early introduction of activity during the immobilization period may be beneficial for patients. By doing light ankle exercises, the range of motion is improved, pain disappears and the function of the joint improves. Also, early stress on body weight is associated with many benefits, including better mobility, shorter hospital stays, and earlier return to work. However, there are other claims that early exercise increases the risk of surgical site infection, reoperation, and surgical fixation failure. Given the lack of evidence to determine it should be noted that additional research is needed to address this issue. Conclusions. Current evidence on the physical therapy of fractures of the ankle joint bones after immobilization shows that separate physical therapies do not accelerate the recovery process. This suggests that physical therapy must be comprehensive and must necessarily focus on a progressive and structured exercise program. Also, recent studies have shown that exercise is an effective mean of physical therapy, especially balance exercises

Summary. At present, no scheme of approach to surgical treatment of patients with hip-lumbar syndrome (HLS) depending on the type of vertical posture and the type of bone formation and progression of coxarthrosis is developed. The decision of these questions, interesting from the scientific and practical point of view, is an actual task of modern orthopedics and defines features of preoperative planning of total hip arthroplasty (THA) in patients with HLS. Objective: to determine the features of preoperative planning of total hip arthroplasty in patients with hip-lumbar syndrome. Materials and Methods. The basis for the development of recommendations for preoperative planning of THA in patients with HLS was the data of retrospective analysis of medical histories of 138 patients who underwent hip arthroplasty in the Department of Orthopedics and Traumatology of Adults of SI “Institute of Traumatology and Orthopedics of NAMS of Ukraine”. The data of the clinical study of 506 patients with idiopathic, dysplastic and post-traumatic coxarthrosis conducted earlier were also taken into account, and the tactics of treatment in cementless hip arthroplasty was developed. Results. It was determined that the vertical posture affects the progression of coxarthrosis and the nature of the lesion of the lumbar spine in patients with HLS. Patients with a certain hypolordotic posture and a rapid course of coxarthrosis are recommended to undergo primary decompression of the spinal roots and THA at the second stage. In other cases, the initial implementation of THA is recommended. Recommendations for the use of the type and method of fixation and coverage of the leg of the endoprosthesis depending on the type of bone formation in the HLS of the examined patients are developed. Conclusions. Taking into account the features of preoperative planning of THA in patients with HLS will reduce the number of negative results and complications of this category of orthopedic patients.