В данном сообщении приведены результаты исследования функциональных исходов лечения с использованием оценочной шкалы Харриса 25 больных с переломами задней стенки вертлужной впадины, лечившихся традиционным способом с использованием хирургического доступа Кохера — Лангенбека. Результаты исследования свидетельствуют о неудовлетворительном функциональном исходе лечения, поскольку балльная оценка по группе спустя год после травмы не превышала 69,60, что расценивается как плохой показатель.

Зовнішній черезкістковий остеосинтез (ЧКО, external osteosynthesis — за інтернаціональною термінологією) є одним із методів лікування хворих та постраждалих ортопедо-травматологічного профілю. Його відмінність від так званих заглибних варіантів остеосинтезу (internal osteosynthesis) полягає в наявності зовнішніх конструкцій (кільцеві опори, рамки та ін.), розташованих над шкірою, та елементів зв’язку апарата з кісткою (спиці, стрижні), що проводяться через кістку (кісткові уламки) і фіксуються в зовнішній конструкції. За рахунок маніпуляцій із зовнішньою конструкцією або окремими елементами зв’язку апарата з кісткою є можливість різнопланового впливу на кісткові уламки не лише безпосередньо в період самого оперативного втручання, але й протягом усього періоду перебування хворого в апараті. Так, можуть здійснюватися: стабільна фіксація в заданому положенні, переміщення окремих уламків, зміна режиму компресії або дистракції, отримання дистракційного регенерату шляхом дозованої дистракції за методом Г.А. Ілізарова та ін.