Діагностика інфекційних та автоімунних уражень центральної нервової системи (ЦНС) представляє зна-чні труднощі. Інструментальні методи досліджень, які широко використовуються в неврологічній практиці, не дозволяють встановити причину захворювання. Значно розширює можливості етіологічної діагностики лабора-торне дослідження спинномозкової рідини (СМР). Між тим, важливим залишається питання, які саме методи лабораторної діагностики дають можливість встановити чинник, що лежить в основі патологічного процесу в ЦНС.Відомо, що специфічні антитіла, які циркулюють у крові, можуть бути виявлені й у СМР, але у менших концентраціях. Тому визначення антитіл у СМР, як пра-вило, віддзеркалює імунну відповідь в цілому, не до-зволяючи встановити наявність інфекційного процесу саме у ЦНС, отже має незначну діагностичну цінність. Деякі лікарі практикують дослідження СМР на наявність «ранніх антитіл», тобто імуноглобулінів класів М або А (IgМ, IgА). Між тим, за сучасними уявленнями, виявлен-ня специфічних IgМ в СМР не може бути розцінено так само, як виявлення цих антитіл у крові, тобто не є мар-кером гострого інфекційного процесу в ЦНС. Скоріш за все, не представляє діагностичної цінності і виявлення в СМР IgА, які в 90 % випадків проникають через гема-тоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) [1]. На теперішній час для встановлення етіології інфекційних уражень ЦНС лікарі найчастіше використовують метод ПЛР, який дозволяє визначати фрагменти генетичного матеріалу (ДНК/РНК) збудників. Але і цей метод має обмеження. Так, при хронічних ураженнях ЦНС може бути отриманий хибно-негативний результат у ПЛР-дослідженні за рахунок того, що більшість нейротропних вірусів знаходяться у тка-нинах мозку і їх фрагменти можуть бути присутні у СМР у незначній кількості та короткий проміжок часу при загостренні хвороби. В той же час відомо, що наявність вогнища запалення у тканинах мозку супроводжується