Мета: покращення результату хірургічного лікування запальних і спайкових процесів черевної порожнини у підлітків із використанням струменевого гідроскальпеля. Матеріали та методи. У хірургічних відділеннях Київської міської клінічної лікарні № 1 з 2009 по 2016 р. знаходилось на лікуванні 68 підлітків віком 17–18 років. Хворих чоловічої статі було 39 (57,35 %), жіночої — 29 (42,65 %). Інфільтрати черевної порожнини встановлено у 52 (76,47 %) хворих, спайкова непрохідність кишечника — у 16 (23,53 %). При госпіталізації проводилось загальноклінічне обстеження крові та сечі, рентгенологічне та ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Результати. Причинами розвитку запального процесу було запалення апендикулярного паростка у 49 (72,05 %) хворих, дивертикулу Меккеля — у 3 (4,41 %). Причинами спайкового процесу були перенесені апендектомії в анамнезі, з яких осіб чоловічої статі — 9 (13,23 %), жіночої — 5 (7,35 %), ще у 2 (2,96 %) підлітків жіночої статі причинами першої операції були гінекологічні недуги. Термін госпіталізації: упродовж першої доби госпіталізовано 11 (16,17 %), на другу добу — 25 (36,76 %), на третю — 32 (47,07 %) хворих. При госпіталізації загальний стан розцінено як тяжкий у 36 (52,94 %) хворих, украй тяжкий — у 32 (47,06 %), з ознаками органної недостатності (олігурія). Аналіз клінічної картини показав, що синдром блювання мали всі 57 (83,82 %) хворих, з яких у 29 (42,65 %) блювання було нестерпним, з гикавкою. Абдомінальний больовий синдром мали 63 (92,65 %) хворих, із них у 23 (33,82 %) біль був переймоподібним, а у 40 (58,83 %) — постійним. Больовий синдром був відсутнім у 5 (7,35 %) пацієнтів, але вони мали відчуття тяжкості в епігастральній ділянці. Асиметрія передньої черевної стінки встановлена у 62 (91,17 %) пацієнтів, із яких асиметрія правих та лівих відділів — у 34 (50,0 %), а верхніх і нижніх — у 28 (41,18 %). У 6 (8,82 %) пацієнтів черевна порожнина не була здутою, але вони мали виражений абдомінальний больовий синдром переймоподібного характеру. Рентгенологічне дослідження показало, що рівні рідини чаші Клойбера мали 29 (42,65 %) хворих. За даними УЗД інфільтрати черевної порожнини встановлено у 52 (76,47 %) хворих, із яких у 32 (47,06 %) — правий нижній квадрант, а у 20 (29,41 %) — вся права половина черевної порожнини. У 14 (20,58 %) хворих за даними УЗД встановлена відсутність перистальтики в усіх відділах кишечника, а у 2 (2,95 %) — маятникоподібні рухи у лівому підребер’ї. Вільна рідина встановлена в порожнині малого тазу у 23 (33,82 %) пацієнтів, а у 31 (45,58 %) — по правому фланку. За даними дослідження встановлено, що у 12 (17,64 %) пацієнтів була атипова клінічна симптоматика перебігу захворювання. Усі хворі оперовані з використанням струменевого гідроскальпеля. При розділенні запального процесу встановлено, що причиною було запалення апендикулярного паростка у 49 (72,05 %), дивертикулу Меккеля — у 3 (4,41 %) хворих, який видалений з сегментарною резекцією кишки. При ревізії встановлені наступні спайки: множинні площинні в усіх 16 хворих, із яких на тлі площинних мали місце і шнуроподібні — у 8, а панцирне тотальне покриття із заворотом встановлено у 4. Таким чином, метод хірургічного лікування з використанням для розділення спайкового процесу струменевого гідроскальпеля має щадну нетравматичну дію на судини та стінку кишки при розділенні інфільтратів і спайок, що в подальшому сприяє більш адекватному відновленню перистальтики у ранній та віддалений періоди після хірургічного лікування. У двох пацієнтів внаслідок странгуляції була необхідність у проведенні сегментарної резекції тонкої кишки обсягом 25 см, накладений анастомоз «кінець у кінець» дворядним швом. Висновки. Використання методу дисекції інфільтрованих тканин і спайок струменевим гідроскальпелем дозволяє прецизійне відділення органних структур і паренхіматозних органів. При цьому вдається мінімізувати крововтрати, запобігти пошкодженням анатомічних структур та скоротити час операції.
