Хронічні запальні захворювання кишок (ХЗЗК) залишаються однією з найбільш вагомих проблем гастроентерології і становлять близько 10,0 % всієї хронічної патології органів травлення. Безперервний рецидивуючий перебіг цих захворювань із прогресуючим порушенням структури та функцій слизової оболонки кишечника супроводжується значним зниженням якості життя хворих, що ставить ХЗЗК у ряд важливих медико-соціальних проблем і передбачає пошук нових напрямків у вивченні етіології й патогенезу, удосконалення профілактики та лікування цієї патології [1]. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених ХЗЗК, етіологія неспецифічного виразкового коліту (НВК) та хвороби Крона (ХК) залишаєть-ся невідомою, а механізми патогенезу-недостатньо з'ясованими. ХЗЗК вважаються багатофакторними захворюваннями з генетичною схильністю, що дозволяє

Проанализированы результаты хирургического лечения 99 больных неопухолевой обтурационной желтухой. Проведена оценка изменений допплерометрии печеночного кровотока, показателей иммунитета, биохимических параметров. Исследования показали, что у больных, которым выполнялись мини-инвазивные одно-двухэтапные хирургические операции, наблюдалась наиболее благоприятная динамика восстановления показателей гомеостаза. Некоторые параметры печеночной гемодинамики оказывались более ранними и информативными признаками положительной динамики послеоперационного процесса, чем общеизвестные биохимические. Итогом работы стала разработка оптимальной тактической схемы диагностики и лечения обтурационной желтухи с приоритетом современных мини-инвазивных и видеоэндоскопических методов.