The article considers the results of analysis of the personality psychological type of patients with resistant arterial hypertension in the formation of adherence to treatment for the purpose of effective blood pressure control by a doctor and a patient. Obtained data is demonstrated that the overwhelming majority of both adherent and non-adherent patients are characterized by "adaptive" types of attitude to disease (harmonic, ergopathic, anosognostic), that is, types without impairment of mental and social adaptation. Non-adherent patients more often have types of attitude to disease, such as apathetic, melancholic, mixed ergopathic and hypochondriac-sensitive types, which were characterized by indifference to their illness, depressed mood, fear of becoming a burden to relatives, a fear of side effects of medication, which in general may contribute to patients' non-adherence to treatment. Adherent patients more often have types of attitude to disease, such as harmonic, ergopathic, anosognostic and mixed ergopathic-anosognostic types, which indicated the 197 patient's desire to save working capacity and unwillingness to assume the role of "patient". The motivation for active continuation of treatment in such patients may be the desire to return to a full-fledged lifestyle, to maintain their ability to work, which in general can contribute to the patient's adherence to treatment.

Одеський національний медичний університет Мета дослідження: аналіз інформативності домашнього моніторування артеріального тиску (АТ) порівняно з комплексним моніторуванням АТ (добовий, офісний і домашній) у визначенні чутливості до антигіпертензивних препаратів. Матеріали та методи. Було проведено відкрите проспективне порівняльне дослідження за участю 120 пацієнтів віком 45-74 років з ессенціальною артеріальною гіпертензією (АГ) ІІ стадії 2-го ступеня. У більшості пацієнтів виявлено високий ризик серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень. Середня тривалість АГ становила 8,3±2,4 року. Середній рівень систолічного АТ-162,4±5,5 мм рт.ст., діастолічного АТ-103,3±4,8 мм рт.ст. Усі пацієнти були обстежені згідно з Уніфікованим протоколом з визначенням ризиків серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень. Результати. У статті було визначено інформативність домашнього моніторування АТ порівняно з комплексним моніторуванням АТ (добовий, офісний і домашній) у визначенні чутливості до антигіпертензивних препаратів. Заключення. Проведений аналіз свідчить, що домашнє моніторування артеріального тиску (АТ) за інформативністю не поступається комплексному моніторуванню АТ, проте завдає пацієнтові менше незручностей при використанні. У зв'язку з певними обмеженнями використання добового моніторування АТ або комплексного моніторування АТ, домашнє моніторування АТ можна рекомендувати як не менш інформативний метод у визначенні чутливості до антигіпертензивних препаратів у практиці сімейного лікаря. Ключові слова: артеріальна гіпертензія, домашнє моніторування артеріального тиску, чутливість до антигіпертензивних препаратів.

Мета роботи – оцінити ефективність засвоєння лікарями-інтернами удосконаленої нами методики диференційної діагностики есенціальної РАГ та ПРАГ у порівнянні з загальноприйнятою методикою.Основна частина. У дослідження було включено 120 пацієнтів (чоловіків – 68 (56,7 %); жінок – 52 (43,3 %); середній вік – (55±8,8) року) з гіпертонічною хворобою. Всі пацієнти мали вихідний рівень артеріального тиску (АТ) вище за 140/90 мм рт. ст. при прийомі 3-х та більше антигіпертензивних препаратів (АГП), один із яких діуретик. Лікарі-інтерни першого року навчання були розподілені на дві групи: І група – контрольна (30 інтернів) – опрацьовувала традиційну методику диференційної діаг­ностики есенціальної РАГ та ПРАГ; ІІ група (30 інтернів) – навчалась нової методики диференційної діагностики есенціальної РАГ та ПРАГ.Строки проведення диференційної діагностики РАГ та ПРАГ запропонованою нами методикою склали (3,9±2,6) дня, у порівнянні з традиційною методикою – (16,4±6,8) дня (p<0,01). Впровадження запропонованої методики дозволило лікарям-інтернам основної групи краще орієнтуватись у причинах вторинних форм РАГ – 25 ((83,3±6,8) %), у порівнянні з контрольною групою – 14 ((46,7±9,1) %) інтернів (p<0,01). Внаслідок проведеної роботи збільшилась кількість інтернів, які опанували методику диференційної діагностики РАГ та ПРАГ, з 12 ((40,0±8,9) %) до 24 ((80,0±7,3) %) в основній групі (p<0,001), та з 14 ((46,7±9,1) %) до 18 ((60,0±8,9) %) інтернів контрольної групи (p>0,5).Висновок. Удосконалена нами методика викладання знань і навичок диференційної діагностики есенціальної РАГ і ПРАГ дозволяє значно скоротити строки її проведення та достовірно покращити засвоєння знань і практичних навичок у лікарів-інтернів зі спеціальності “Загальна практика – сімейна медицина”.

No abstract