No abstract

No abstract

У публікації наведено клінічне спостереження одного пацієнта М. протягом останніх шести років. У 2010 р. пацієнт М., 46 років був направлений в центр гострого панкреатиту з підозрою на гострий тяжкий панкреатит, а через 12 год після госпіталізації прооперований з приводу перфоративної виразки дванадцатипалої кишки з поширеним перитонітом на тлі ви­разкового стенозу дванадцатипалої кишки. Виконано ушивання виразки з накладанням попереду-ободового гастроентероанастомозу. Систематичного лікування не отримував. У лютому 2016 р. госпіталізований в хірургічне відділення з флегмоною передньої черевної стінки, причиною якої була пенетрація виразки гастроентероанастомозу в передню черевну стінку. Після розкриття флегмони відкрилася шлункова нориця, яка закрилася на тлі інтенсивної протизапальної терапії і приймання мак­симальних доз пантапразолу.У квітні 2016 р. виконано резекцію шлунка і гастроентероанастомоз за Ру. В подальшому було три епізоди кровотеч, які усували консервативно.У кінці 2016 р. з'явилися труднощі при ковтанні їжі, діагностовано стеноз нижньої третини стравоходу, пройшов курс лікування в торакальному відділенні за допомогою бужування, прохідність відновлена. Повторно оглянутий в квітні 2017 р., стан задовільний, ковтання вільне. На ФГДС у ділянці гастроентероанастомозу рецидивна виразка.Хворому запропоновано стаціонарне лікування у відділенні гастроентерології та обстеження з підозрою на синдром Золлінгера–Еллісона.

No abstract

No abstract