У статті визначено та обґрунтувано спектр загроз, наявність яких детермінує необхідність забезпечення дієвого захисту об'єктів критичної інфраструктури. Одним із таких напрямів розглянуто політику «експлуатаційної ефективності» -прагматизації розподілу та застосування державних безпекових ресурсів задля локалізації потенційних джерел небезпеки. Проаналізовано підходи вітчизняних та іноземних вчених до формулювання змісту поняття «загроза об'єктам критичної інфраструктури» у результаті чого помічено спільний акцент на видах ризиків і загроз, вплив яких може викликати диферентну дестабілізацію на різних ієрархічних рівнях, найвищий із якихнаціональна безпека. Розглянуто зміст окремих нормативно-правових актів, що дало підстави деталізувати перелік загроз критичній інфраструктурі та підтвердити приналежність критичної інфраструктури до складових забезпечення національної безпеки України. На основі критичного аналізу узагальнено розподіл загроз критичній інфраструктурі на три основні категорії: природного походження, техногенного характеру і зловмисні дії. Запропоновано доповнити даний перелік комбінованими загрозами, які здатні викликати «каскадний ефект дестабілізації критичної інфраструктури». Акцентовано увагу на складності ідентифікації критичних об'єктів на національному, регіональному або локальному рівнях інфраструктури. Досліджено методику віднесення об'єктів національної інфраструктури до сфери критичної відповідно до важливості їх