Summary. Purpose. To optimize the tactics of endoscopic interventions for cholelithiasis complicated by obstruction of the terminal portion of the common bile duct to reduce the incidence of postoperative complications and mortality in elderly and senile people. Materials and methods. The results of examination and treatment of 221 elderly and senile patients with cholelithiasis complicated by obstruction of the terminal section of the common bile duct were analyzed. Results. Using of existing methods and proposed new methods of endoscopic management of cholelithiasis complicated by obstruction of the terminal section of the common bile duct allow to reliably reduce the incidence of postoperative complications in elderly and senile patients from 19.8 to 9.5%, postoperative mortality from 10.3 to 2.9% Conclusions. In elderly and senile patients with obstruction of the terminal section of the common bile duct and common bile duct stones who bear high operational risk, endoscopic papillosphincterotomy with stone removal is a sufficient method of treatment. In case of unremovable common bile duct stones, endoscopic papillosphincterotomy and stenting allow to avoid revision of the common bile duct, and in high-risk patients those methods allow to refrain from open surgery.

Актуальність. Клітини проток становлять до 30 % від маси підшлункової залози (ПЗ) людини, а збільшення кількості бранчів проток відноситься до одних із перших сонологічних ознак хронічного панкреатиту (ХП). Мета дослідження — визначення морфологічних й імуногістохімічних особливостей протокової системи ПЗ хворих на ХП, яким були виконані резекційні та дренуючі операції з приводу ускладнень хронічного панкреатиту. Матеріали та методи. Проведено імуногістохімічне дослідження операційного матеріалу 40 хворих з ускладненим хронічним панкреатитом з використанням реакцій на a-ізоформу гладком’язового актину (a-SMA), десмін, фібронектин й колаген I типу. Результати. Характерна морфологічна картина розвитку ХП є поєднанням фіброзування з деформацією протокової системи за рахунок перидуктального фіброзу з розширенням міждолькових фіброзних септ, потовщенням інтралобулярних сполучно­тканинних тяжів, а також значною звивістістю і розширенням проток з ретенційними кістами. Значна структурна перебудова протокової системи ПЗ у хворих на ХП спостерігалася в 87,5 % випадків, в 17,5 % випадків картина доповнювалася явищами ацинарно-протокової метаплазії з трансформацією ацинарних клітин у протокові і формуванням дрібних дуктулоподібних структур, так званих тубулярних комплексів. У 7,5 % випадків в головній панкреатичній протоці визначалися вогнища атрофії протокового епітелію, які чергувалися з вогнищами папілярної інтраепітеліальної гіперплазії епітелію (PanIN). Розвитку панкреатичного фіброзу при ХП сприяє накопичення a-SMA+-активованих панкреатичних зірчастих клітин, що синтезують надлишок компонентів екстрацелюлярного матриксу, зокрема колагену I типу. Середня площа колагену І типу та інтенсивність його експресії були вірогідно нижче при зниженій експресії a-SMA (p < 0,05) і вірогідно вище у випадках вираженої експресії фібронектину (p < 0,05). Висновки. Вивчення структурних змін протокової системи ПЗ з використанням методів імуногістохімії є одним із способів покращення ранньої діагностики ускладнень ХП.