Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. ГорбачевськогоАвторами проведено аналіз лікування 131 пацієнта з переломами діафіза стегнової кістки, визначено частоту, етіологію, статеві й вікові особливості переломів діафіза стегнової кістки, встановлено клінічні особливості ліку-вання переломів діафіза стегнової кістки залежно від обраного методу остеосинтезу.Ключові слова: діафізарні переломи стегнової кістки, блокований інтрамедулярний остеосинтез, апарати поза-вогнищевої фіксації, стержень Кюнчера, накісткові пластини. КЛИНИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ОСТЕОСИНТЕЗА ДИАФИЗАЗНЫХ ПЕРЕЛОМОВ БЕДРА А. Л. Ковальчук, Ю. О. Грубар, В. В. Савчишин Тернопольский государственный медицинский университет имени И. Я. ГорбачевскогоАвторами проведен анализ лечения 131 пациента с диафизарными переломами бедра, определены частота, этиология, половые и возрастные особенности переломов диафиза бедра, установлены клинические особенно-сти лечения диафизарных переломов бедренной кости в зависимости от выбранного метода остеосинтеза.Ключевые слова: диафизарные переломы бедренной кости, интрамедулярный блокируемый остеосинтез, ап-параты внешней фиксации, стержень Кюнчера, накостные пластины. The authrors made an analysis of treatment of 131 patients with fractures of diaphisal femur, determined the frequency, ethiology, sex and age peculiarities of fractures of diaphisal femur. Authors established clinacal specificity of treatment of fractures of diaphisal femur in different mathods of ostheosyntesis. THE CLINACAL ASPECTS OF TREATMENT OF FRACTURES

Annotation. Among the large joints, the knee joint is most often injured, which is due to the peculiarities of its structure and functional loads in the process of human life. The most common injuries are meniscus damages of the knee joint, that is the evidence of steady increase in the number of partial arthroscopic meniscectomies, which have become the most common orthopedic procedure. Diagnosis of meniscus damage is based on the results of clinical examination, sonography and MRI. Increasing the resolution of MRI machines, improving the technique of their implementation allows to improve the quality of diagnosis of meniscus ruptures and improve the results of surgical arthroscopic interventions on the knee joint. The aim of the study – to demonstrate the capabilities of high-intensity 1.5 Tesla MRI and to study the reliability of MRI signs of meniscus damage in comparison with the results of arthroscopic interventions in acute and chronic knee joint injury. The work is based on the results of MRI examinations and arthroscopic interventions of 247 patients with acute and chronic knee joint injuries aged 14 to 59 years. Medial meniscus damage was diagnosed in 206 (83.41%) patients. Lateral meniscus ruptures were diagnosed in 34 patients (13.76%). Simultaneous damage of both menisci was found in 7 (2.83%) patients. It was found that ruptures of the medial meniscus by location were: the root of the posterior horn of the medial meniscus in 4 (1.94%) patients, ruptures of the posterior horn in 82 (39.81%) patients. Injury of the posterior horn with the transition to the body of the meniscus was diagnosed in 117 (56.79%) patients. Anterior horn ruptures were detected in 3 (1.46%) patients. With ruptures of the lateral meniscus: damage of the root of the posterior horn of the lateral meniscus was found in 2 (5.88%) patients, damage of the posterior horn in 9 (26.47%) patients. Posterior horn rupture with transition to the body of the meniscus was diagnosed in 19 (55.89%) patients. Isolated ruptures of the anterior horn were found in 4 (11.76%) patients. Simultaneous damage to both menisci was found in 7 (2.83%) patients. 206 (83.40%) partial meniscectomies were performed during arthroscopic interventions and meniscus suturings were performed over 41 (16.60%) patients. In order to identify meniscus damage and their location during MRI knee joint investigations 21 pseudo-positive and 18 pseudo-negative cases of diagnosis were revealed. The sensitivity of MRI for defining damage and localization of meniscus rupture was 91,7%, specificity 92,6%, diagnostic accuracy 94,8%. Discrepancies in the evaluation of meniscal damage most often occurred in cases of their combined ruptures and degenerative changes in the menisci.

<p>Авторами проведено аналіз результатів застосування LCP-блокованих пластин при остеосинтезі переломів діафізарної частини ключиці. У проміжку часу понад один рік було виявлено результати лікування 40 (78,43 %) пацієнтів, і в 92,5 % випадків досягнуто консолідації перелому при функціональних результатах плечового суглоба з боку перелому в межах 85–100 балів. Використання клінічно адаптованої класифікації переломів ключиці Robinson значно полегшує вибір методики остеосинтезу та тип фіксації кісткових уламків при переломах діафізарної частини ключиці. Одним із чинників, що викликали розлади репаративної регенерації при переломах ключиці, за результатами дослідження, слід вважати величину зміщення уламків та число кісткових фрагментів.</p>

<p><strong>The Purpose</strong> was to improve the treatment outcomes of patients who undergo ACL reconstruction under arthroscopic control through a comprehensive approach to their rehabilitation program.<strong> </strong></p><p><strong>Materials and methods. </strong>We have implemented a system of comprehensive rehabilitation of patients after the ACL reconstruction under arthroscopic control, which relied on the phase of the clinical course of the postoperative period.</p><p><strong>Results. </strong>The study involved 40 patients who underwent anterior cruciate ligament reconstruction under arthroscopic control. Experimental group (20 people) who applied a comprehensive approach in rehabilitation after ACL reconstruction, taking into account the phase of the clinical course of the postoperative period. The second group was the control group (20 patients) in which rehabilitation was carried out under the existing program. The use of cryotherapy with adjustable pulse compression in patients of the experimental group from the first day allowed to reduce twice the use of non-narcotic analgesics. Analyzing the dynamics of flexion in the knee joint, it was found that patients of the experimental group on the 25th day performed flexion by 88.46% of the appropriate maximum. Whereas in the control group just - 69.23%. Positive dynamics were noted in the indicators of myotonometry of the quadriceps muscle and measurement of the perimeter of the knee joint.</p><strong>Conclusions.</strong> The program of physical rehabilitation of patients after the anterior cruciate ligament reconstruction under arthroscopic control, which was built taking into account the phase of the clinical course of the postoperative period, has been developed and offered positive results in clinical practice. The effectiveness of the program was shown by the improvement of such indicators as: decrease in intensity of pain syndrome in the early postoperative period, increase in the range of motion in the knee joint, faster restoration of the tone of the quadriceps muscle of the thighs of patients of the experimental group as opposed to the control group

Резюме. У структурі травм надп'ятково-гомілкового суглоба переважають ушкодження зв'язок, які можуть становити 70-75 % усіх ушкоджень даної ділянки. сьогодні "золотим стандартом" у діагностиці ушкоджень зв'язкового апарату вважають магнітно-резонансну томографію (МрТ) з чутливістю 90 % і специфічністю 83 %. Однак обмежена доступність МрТ та висока вартість обстеження не дозволяють сьогодні включити цей метод діагностики в алгоритм діагностичних заходів при ушкодженні зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Доступним методом візуалізації ушкоджень зв'язок надп'ятково-гомілкового суглоба є ультразвукове обстеження. Однак анатомічні особливості ділянки надп'ятково-гомілкового суглоба ускладнюють процедуру УЗ-дослідження зв'язкового апарату, що залишається предметом обговорень в іноземній науковій літературі. Мета дослідження -використовуючи анатомічні орієнтири, визначити оптимальне положення сонографічного датчика для отримання чіткої візуалізації та проведення ультразвукової оцінки зв'язок ділянки надп'ятково-гомілкового суглоба у людей молодого віку. Матеріали і методи. У дослідженні взяло участь 36 людей молодого віку, з них -19 чоловіків і 17 жінок. середній вік обсте-жуваних становив (21,3±1,26) року. Проводили одночасне сонографічне дослідження обох суглобів. Загалом обстежено 72 суглоби. Обстеження виконували апаратом aloka ssd 2000 з використанням високочастотного широкосмугового датчика з робочою частотою 7-12 МГц. Надп'ятково-гомілковий суглоб досліджували в чотирьох положеннях датчика: передньому, боковому, задньому і присередньому. В якості анатомічних орієнтирів використовували суглобову щілину надп'ятково-гомілкового суглоба, передній та задній край бічної кісточки, великий та малий горбки присередньої кісточки. Результати досліджень та їх обговорення. На ехограмах зв'язки надп'ятково-гомілкового суглоба ідентифікувались як гі-поехогенні, фібрилярні структури з властивостями анізотропного ефекту. Вираження анізотропного ефекту залежало від кута розташування датчика відносно зв'язки. результати, отримані в процесі сонографії, свідчать про доцільність упровадження в повсякденну практику ультразвукового методу діагностики з метою ідентифікації ушкоджень зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Висновки. Дані, отримані в процесі дослідження, свідчать про доцільність упровадження в повсякденну практику ультразву-кового методу діагностики при травматичних ушкодженнях зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Знання нормальної анатомії і позиціонування УЗ-датчика з використання анатомічних орієнтирів має важливе значення для опти-мального відображення обстежуваних структур суглоба.