У статті проведено аналіз інфраструктури відкритих ключів Збройних Сил України та національної системи електронних довірчих послуг України. За результатами аналізу визначене актуальне науково-практичне завдання щодо розробки технології надання електронних довірчих послуг в інформаційно-комунікаційних системах Збройних Сил України, де обробляється інформація, що містить державну таємницю. Обґрунтовані додаткові вимоги до інфраструктури відкритих ключів ЗСУ щодо захисту інформації під час обміну секретними електронними документами користувачами інформаційно-комунікаційних систем ЗСУ різного рівня секретності. Розроблено типову структуру програмно-технічного комплексу системи обігу секретних електронних документів ЗСУ, в якій введені нові апаратно-програмні рішення для організації обміну секретними електронними документами між користувачам інформаційно-комунікаційних систем ЗСУ різного рівня секретності. Наведена інфраструктура відкритих ключів ЗСУ забезпечить роботу військовослужбовцям та працівникам ЗСУ, які мають сертифікат відкритого ключа, з будь-якого робочого місця в інформаційно-комунікаційних системах ЗСУ різного рівня секретності згідно з політикою безпеки інформації у відповідній інформаційно-комунікаційній системі ЗСУ.

Метою статті є аналізу основних методологічних засад, закладених у проєкт Доктрини зі скритого управління військами (силами), розроблений робочою групою офіцерів Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова спільно із Центральним управлінням охорони державної таємниці та захисту інформації Генерального штабу Збройних Сил України. Ця Доктрина є системою поглядів на порядок організації, забезпечення та контролю стану скритого управління військами (силами) під час застосування сил оборони та їх підготовки до застосування. Документ ґрунтується на досвіді управління військами (силами) під час навчань і мобілізаційних заходів, під час застосування підрозділів охорони державної таємниці та захисту інформації в процесі проведення антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил) на сході України, а також ураховує світовий досвід ведення воєнних дій у воєнних конфліктах та досвід країн – членів і партнерів НАТО.