Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського, Київ Деякі підходи щодо стратегії протистояння та протидії агресору Резюме. Проаналізовані наукові та організаційно-правові підходи щодо формування в секторі безпеки і оборони України стратегії мирного протистояння та протидії агресору. Ключові слова: агресор, активна оборона, сектор безпеки і оборони України, сили оборони.

У статті проведено аналіз викликів та загроз національним інтересам України та діючої системи протидії цим загрозам, дано визначення та запропонована перспективна модель організації оборони України.Основною особливістю безпекового середовища у ХХІ столітті є протистояння держав (груп держав, воєнно-політичних блоків та союзів) за чотирма основними напрямами:у політичній, фінансово-економічній та енергетичній сферах (“м’яка війна”);в інформаційній сфері;у сфері внутрішньої безпеки;військове протистояння.Російська агресія проти України є основною причиною змін у безпековому середовищі. Стратегічне керівництво держави-агресора із усіх сфер функціонування держави формує чотири основні стратегічні напрями агресії (протистояння, впливу). Дії противника чітко сплановані, тісно погоджені між собою та об’єднані  в єдиному інформаційному полі. Управління такими процесами здійснюється під централізованим стратегічним керівництвом Кремля.В Україні ж протидія цим гібридним загрозам здійснюється розрізненими діями органів державної влади, кожен із яких приймає автономні рішення, які лише інколи погоджуються між собою. Існуюча модель організації оборони України має ряд суттєвих недоліків, які не дають змогу РНБО України своєчасно реагувати на зміни у безпековому середовищі, розробляти відповідні пропозиції до рішень Президента України та у повній мірі виконувати функції та завдання, що покладені на неї Конституцією та законами України.Модель організації оборони України може бути більш ефективною за умови формування її структури відповідно до напрямів основних загроз національним інтересам у безпековому середовищі. Ефективна протидія основним таким напрямам загроз у воєнній сфері можлива лише за умови створення такої структури системи управління, завдання якої концентруватимуться у 4-х виконавчих органах (департаментах РНБО).Проблеми, які розглянуті у статті, можуть стати основою новітньої концепції тотальної оборони держави в умовах гібридної війни. Запропонована структура РНБО України може бути основою (варіантом) стратегічного управління тотальною обороною України.

No abstract

No abstract

Методичний підхід до визначення бойового складу збройних сил воєнного і мирного часу Резюме. У статті розглянуто методологічні положення визначення потрібного бойового складу збройних сил для забезпечення воєнної безпеки України. Ключові слова: бойовий склад; воєнна безпека; мобілізаційні можливості; фінансово-економічні можливості.