У статті розкрито потужний потенціал Сковородинівського університету як освітнього осередку Харківщини, що протистоїть труднощам війни та здійснює підготовку висококваліфікованого вчителя нової формації. Мета статті – розкрити особливості професійної підготовки вчителя на основі аналізу змісту, методів і форм організації освітнього процесу в закладі вищої педагогічної освіти в умовах воєнного стану в Україні.  Дослідження базується на ідеї навчання впродовж життя, реалізація якої відбувається в процесі професійної підготовки вчителя. Методи дослідження –  аналіз, узагальнення, проєктування шляхів саморозвитку й самовдосконалення особистості як ключових орієнтирів процесу навчання впродовж життя. Результатами дослідження є презентація іміджевої політики Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, розкриття особливостей організації освітнього процесу у вищій школі в екстрених умовах війни. Практичне значення – представлення змісту, інноваційних методів і форм професійної підготовки вчителя у відкритому доступі, що створює умови для обміну досвідом між закладами вищої педагогічної освіти.  Висновки – підготовка вчителя-миротворця із сформованим стійким моральним духом перемоги у війні, здатним до відновлення рідного краю, є одним з головних завдань Сковородинівського університету; пріоритетними напрямами організації навчальної, наукової, організаційно-виховної роботи в умовах воєнного стану в Україні є: відкритість досвіду, активізація акредитаційних процесів унікальних освітніх програм для здобувачів різних рівнів вищої освіти, використання ІКТ у освітньому процесі, партнерство з вітчизняними та зарубіжними науковцями та освітянами. Перспективами подальших наукових досліджень є аналіз змісту та унікальності освітніх програм для здобувачів різних рівнів вищої освіти з метою підвищення ефективності процесу підготовки вчителя на сучасному рівні.

The article traces the role of reflection in teacher education and explores the issue of the necessity of creating a system of developing student teachers reflective skills in the process of their university studies. The importance of reflection in linking theoretical knowledge with teaching and learning practices is emphasized. The model of guided reflection employed at the Department of Foreign Philology at H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University is described in detail and examined through different research methods, including qualitative and quantitative analysis of various documents (questionnaires, observation charts, reflective essays etc.) and interviews with participant focus groups. The article presents samples of activities used in pedagogy and methodology classes, and observations of student teachers’ behaviours while performing them. Some information about students’ perception of the model steps is also provided. The collected data prove that student teachers manage to get accustomed to continuous reflection and, thanks to gradual transition from communal reflective activities to pair work and individual assignments as well as constant and sufficient scaffolding, interaction with the ‘knowledgeable other’ feel more confident, are getting aware of the benefits of reflection, and are developing skills of reflective practitioners, which are crucial for their further professional and personal growth.

У статті йдеться про формальні характеристики термінів української освіти. Виділено й описано структурні моделі та варіанти цих моделей, за якими утворено складні й складені номени, визначено ступінь продуктивності окремих моделей. Термінологія забезпечує номінування об'єктів, явищ і процесів, що виникають у різних галузях знань і царинах діяльності людини. Метою статті є дослідження специфіки моделювання термінів освіти, виокремлення структурних моделей, за якими утворено складні (синтетичні) і складені (аналітичні) номени. Різнорівневе вивчення галузевих терміносистем є суголосним часові, тож актуальність запропонованої розвідки визначається необхідністю дослідження процесів термінотворення і терміновживання у сфері освіти, потребою подальшого аналізу термінів освіти як системи понять, а також ґрунтовного дослідження вживання означених термінів в освітньому просторі з метою їх стандартизації та кодифікації в умовах євроінтеграції та новацій в освіті. У дослідженні термін розуміємо як одиницю, оформлену за законами певної мови, що має спеціальне значення, яке віддзеркалює основні й суттєві на цьому рівні розвитку науки ознаки відповідного поняття. Крім цього, спеціальний характер одиниці може бути підтверджений за допомогою обліку критеріїв концептуальної цілісності та знаковості, зокрема інформаційного, статистичного, семантичного й логіко-інтуїтивного. У цій статті термінологія освіти розглядається в динаміці, тому критерій нормативності має меншу значущість. Проведений аналіз формально-змістових параметрів термінів освіти може слугувати певним орієнтиром для коректного термінотворення й терміновживання в межах освітньої парадигми. Терміни-складні слова й терміни-словосполучення характеризуються семантичною цілісністю. Найбільша кількість термінів є словосполученнями, вони не тільки висловлюють приналежність до того чи того класу, що віддзеркалює родо-видові відношення понять, але й забезпечують однозначність і системність термінологічних рядів. Ключові слова: терміни освіти, структурно-семантичні моделі, складні (синтетичні терміни), складені (аналітичні терміни), родо-видові відношення.

Рух мови у період активних трансформацій є не лише складним явищем мовотворення, але й актуалізує питання національної ідентичності через глибоке осмислення мовних конструктів, формування нового навчального контенту філологами, методистами, учителями. Підтримуємо позицію Лесі Городенко [1] щодо розуміння змін і акцентів комунікації освітян у віртуальному мережевому просторі. Цікавим видається аспект, виділений філологинею: мовний рух набув ознак «креолізованості тексту», що зумовлено технократичним прогресом, ресурсами гіпертекстових можливостей стратегій віртуальної компетентності [там само].

Статтю присвячено огляду становлення та розвитку теорії термінології. Проаналізовано окремі визначення понять «термінологія» та «термін». Розглянуто різні аспекти теорії термінології та зазначено актуальні напрями її розвитку. Термінологія визнана окремою дисципліною багатьма вченими. Важлива роль термінології в сучасному світі незаперечна, адже рівень розвитку суспільства визначається саме за станом національної термінології. Вона відображає стан науки того чи іншого суспільства і є важливим компонентом політики, економіки, культури. Сучасний словник кожної мови містить безліч термінів із різних галузей людської діяльності та знань. Оскільки нові реалії продовжують виникати, а мова не може утворити необхідну кількість нових термінів для їхнього позначення, основними процесами термінотворення стають термінологізація та ретермінологізація. Методи традиційної (класичної) теорії термінології, яка була розроблена австрійським вченим Е. Вюстером і мала на меті стандартизацію спеціалізованого мовлення, більше не задовольняють сучасних дослідників і викликають численні дискусії з кінця 70-х років ХХ ст. Одними з ключових питань є власне визначення поняття «термін», зв’язок професійної лексики й термінології, характеристики, властиві термінам. Термінологія як наука еволюціонує, одним із наслідків цього є її наближення до лінгвістики, зокрема до лексикології. Сучасні лінгвісти приписують терміну варіативні характеристики, визнають полісемію та синонімію як його прийнятні характеристики. Виникають нові термінологічні школи та напрями. У всьому світі на національному та міжнародному рівні функціонують численні установи й організації, які вирішують завдання стандартизації мови, термінологічного планування, уніфікації та інтернаціоналізації термінології, а також законодавчого супроводу вживання термінів. Подальші дослідження термінології є важливим чинником для прискорення науково-технічного прогресу та необхідною умовою для обміну досягненнями науки та техніки у світі.