У сучасній науковій парадигмі стала помітною тенденція до інтеграції здобутків різних напрямків і методологій у царині лінгвістики, внаслідок чого на перетині традиційних наук про мову виникає корпус нових сучасних напрямів. Одним із важливих і перспективних спрямувань геолінгвістичних досліджень ареальної фразеології є системне вивчення фразеологічного складу мови в діалектному континуумі. У статті розглянуто фразеологічні варіанти компонента «лелека» як лексико-граматичні різновиди фразеологічної одиниці, які за тотожності загального значення й збереження образної основи допускають синонімічну заміну компонентів, видозміну їх порядкового розташування та граматичних форм. Усвідомлення співвіднесеності ареалу або мови з певним простором – територією, яка є за межами основного поширення мови (діалекту) дало змогу акцентувати увагу на лінгвістичній території. Зауважимо, що варіантні видозміни значно активніше виявлено в зонах географічної суміжності функційності ареальних фразеологічних одиниць, оскільки фразеологічний рівень підвладний не меншим (а можливо, і більшим) впливам констатуючих систем, ніж фонетика, морфологія або синтаксис. Зіставне вивчення фразеологічних одиниць Західного Полісся в українському діалектному континуумі, полягає у виявленні та дослідженні їх спільних і відмінних особливостей, насамперед у з’ясуванні їх семантичної співвідносності, відтворення за допомогою фразеологічних аналогів або ж констатування безеквівалентності з наступним якомога точнішим відтворення їх змісту і стилістичного забарвлення засобами іншої говірки. Варіантність фразеологічних одиниць є наслідком постійних внутрішньомовних змін життя мовних одиниць чи дії позамовних чинників, тобто вужчого чи ширшого їх ситуативного або постійного соціального контексту, складовою якого є й феномен порубіжжя.

У статті здійснено спробу обґрунтування й аналізу елементів ейдетики як дієвого засобу розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Вагомість знання мови та вмілого послугування мовленням у сучасному світі не викликає заперечень. Саме тому актуальною постає проблема вмілого та своєчасного розвитку мовлення дітей-дошкільників як засобу самовираження, самоідентифікації, індивідуалізації та креативності особистості. Сучасна дошкільна лінгводидактика спрямована на формування комунікативно-мовленнєвої компетентності дитини, зокрема: здатності дитини виражати свої бажання та наміри; давати пояснення своїм діям і їх змісту за допомогою лінгвальних і екстралінгвальних засобів тощо. Саме тому актуальність проблеми розвитку мовлення дітей дошкільного віку обумовлюється потребою виховання особистості, здатної творчо і доречно використовувати мовленнєві засоби в різних життєвих ситуаціях, уміло презентувати себе, взаємодіяти з іншими комунікантами, реалізувати свою волю, ідеї та потреби. Мовленнєвий розвиток дитини – це головний інструмент встановлення контакту з соціумом. Адже самореалізація індивіда в соціумі безпосередньо залежить від рівня сформованості її комунікативної культури. Мовлення взаємопов’язане зі сприйняттям і мисленням, опосередковує весь технічний розвиток дитини дошкільного віку. Тому сучасна психолого-педагогічна наука акцентує увагу на ейдетиці (науці про образну пам’ять), можливості якої успішно використовують у світовій практиці для кращого запам’ятовування дітьми навчальної інформації. Використання дидактичних ігор та вправ з елементами ейдетики у освітньому процесі ЗДО є надзвичайно ефективним, до того ж, цікавим способом саморозвитку та формування мислення, пам’яті, мовлення, креативності дітей.

У статті здійснено спробу обґрунтування й аналізу інноваційної технології Storyline як дієвого засобу розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку. Вагомість знання мови та вмілого послугування мовленням у сучасному світі не викликає заперечень. Саме тому актуальною постає проблема вмілого та своєчасного розвитку зв'язного мовлення дітей-дошкільників як засобу самовираження, самоідентифікації, індивідуалізації та креативності особистості. Очевидним є необхідність виокремлення й обґрунтування інноваційних технологій розвитку мовлення дітей дошкільного віку, які зумовлені потребами сьогодення та відповідають прогресивним поглядам зарубіжних науковців на мовленнєвий розвиток особистості. На наш погляд, домінантним у цьому процесі буде особистісно-зорієнтований підхід до дитини як індивіда. Сучасні лінгводидакти акцентують увагу на двох аспектах зв'язного мовлення, по-перше, власне на процесі породження самостійного зв'язного висловлювання та результаті такої вербальної діяльності; по-друге, на тексті як продукті мовленнєвої діяльності, що передбачає наступні послідовні етапи: визначення теми, планування сюжетної лінії, добір необхідних мовних засобів, розповідання та самооцінка цілісного готового продукту (тексту). Дієвим у цьому напрямку, вважаємо, застосування технік активізації та стимулювання дитячої креативності, а реалізація означених пріорітетів розвитку зв'язного мовлення дошкільників можлива за умови використання в практиці навчальновиховного процесу ЗДО технології Storyline.Storyline -це концепція, ґрунтована на створенні фабули історії, яка містить низку різних ідей розвитку подій, і веде до логічного завершення, тобто кульмінаційного моменту. Аналізована концепція вимагає елементарних лінгвістичних знань і може бути застосована для розвитку мовлення старших дошкільників. Варто пам'ятати, що Storyline -відкрита концепція, тому вимагає від вихователя чіткого розуміння і планування освітнього процесу. Кожна складова концепції -це модуль, який можна реалізовувати як на заняттях, так і під час режимних моментів, а також його тривалість може бути окреслена кількома годинами або ж днями чи місяцями.Працюючи за технологією Storyline, створюємо ситуацію, у якій за допомогою співтворчості дітей народжується зміст історії, яка цікава саме дітям і відповідає колу їхніх інтересів. Власне в таких ситуаціях дитина використовує мову і мовлення як інструмент, за допомогою якого робить наступні кроки до пізнання нового світу.

No abstract

У статті проаналізовано основні завдання і вміння, що допомагають дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися повною мірою як рівноправні та повноцінні члени суспільства. В інклюзивних групах діти з особливими потребами осягають основи незалежного життя, засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії. Оскільки, у закладах освіти загального типу розвитку спостерігаємо збільшення кількості дітей із мовленнєвими порушеннями (загальний недорозвиток мовлення, моторна алалія, сенсорна алалія, дизартрія, заїкання тощо), то на фоні дітей зі звичайним мовленням виділяються відсутністю розгорнутого фразового мовлення, невмінням висловити побажання, власні емоційні почуття та стани. Вільне мовленнєве спілкування таких дітей з однолітками, дорослими обмежене й іншими мовленнєвими особливостями. У одних дітей, які недостатньо володіють активним власним мовленням, рівень розуміння мовлення становлять досить обʼємний пасивний словниковий запас та розуміння значень багатьох слів. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження розвитку патологічних станів необхідно зміцнювати їхнє психічне здоровʼя за допомогою проведення комплексної психокорекційної роботи. У роботі обґрунтовано методи та прийоми, які спрямовані на корекцію порушень мовленнєвого й загальну стимуляцію пізнавального розвитку дітей. Також під час підбору вправ враховано особливості дітей з мовленнєвим недорозвитком (уникнення пізнавальної активності, через слабко розвинені мовні навички; небажання брати участь у мовленнєвих іграх, однак перевага ігрової діяльності над пізнавальною). Складніші корекційні завдання, спрямовані на подолання порушень звуковимови, складової сторони мовлення, компенсацію фонетико-фонематичних процесів, формування певного рівня володіння лексичною, граматичною системами мови, звʼязним мовленням постають перед фахівцями і відносяться до компетенції логопеда. Спеціальна робота проводиться на заняттях в умовах корекційно-розвивального та попереджувального навчання.