Проаналізовано державотворчі процеси на українських тере- нах у період української революції, а саме — за часів Української держави Павла Скоропадського.
Детально описано діяльність гетьманського уряду, схарактеризовано особливості взаємодії центральної та місцевої влади, досліджено вплив іно- земного протекторату на створення, функціонування та крах гетьманського режиму, що, незважаючи на це, мав національний характер. Особливу увагу приділено розгляду реформ та нововведень, характеристиці та аргументації автократії в управлінні, професіограмам урядовців, окресленню майбутніх планів державного будівництва та причинам падіння Української держави. Досліджено, що велика промислова і сільськогосподарська буржуазія утворила власний представницький орган — Раду промисловості, торгівлі, фінан- сів та сільського господарства, яка мала на меті сприяти реставрації дорево- люційного господарського устрою (Протофіс) зі своїми філіями у губерніях. Таким чином, зазнаючи утисків з боку гетьманської адміністрації, яка пере- бувала у полоні економічних домовленостей з Німеччиною та Австро-Угор- щиною, та чинячи опір поміщикам, які прагнули повернути колишні угіддя і майно, народні маси ставали ворогами нових порядків, що, по суті, найбільше посприяло крахові гетьманського урядування.
Наведено докази, що свідчать про реальні кроки на шляху до самостійної держави, здійснені за часів П. Скоропадського: створення владних структур, боротьба за території країни, провадження рішучої внутрішньої та активної зовнішньої політики, законодавче регулювання суспільного життя; окремо наголошено на історичних уроках описуваного досвіду національного дер- жавного будівництва.
