Резюме. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є найпоширенішим ендокринним розладом в осіб жіночої статі. Актуальність проблеми синдрому полікістозних яєчників, його коморбідного перебігу, вплив на фертильність, тактика ведення таких пацієнтів продовжує зростає, все більша кількість наукових праць спрямована на вивчення даної патології. Мета дослідження – проаналізувати літературні дані щодо поширеності синдрому полікістосних яєчників, ендометріозу та їх коморбідного перебігу і вплив на розвиток безпліддя. Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, а також публікації з високою цитованістю, які доступні у мережі «Internet», ключовими словами були: «синдром полікістозних яєчників», «ендометріоз», «коморбідність», «безпліддя». Результати. Безпліддя вражає 40 % жінок із СПКЯ, що є найбільш поширеною причиною ановуляторного безпліддя. Приблизно 90–95 % жінок з ановуляцією, які звертаються в клініку, мають СПКЯ. Ендометріоз і СПКЯ супроводжуються зміною функціонування жіночої гіпоталамус-гіпофіз-гонади осі, але їх до цього часу не розглядають як патології, що пов'язані одна з одною. За даними наукових досліджень, СПКЯ та ендометріоз є захворюваннями, які часто зустрічаються у жінок репродуктивного віку. Обидва негативно впливають на народжуваність. Brincat et al. повідомили, що 10 % безплідної популяції мала ендометріоз і СПКЯ, що становить 48 % усіх пацієнток із СПКЯ. Щоб покращити успіх індукції овуляції, McGovern et al. обговорили важливість скринінгу інших причин безпліддя у жінок із СПКЯ, в тому числі ендометріозу. Висновки. Враховуючи високу поширеність синдрому полікістозних яєчників, ендометріозу, а також їх коморбідного перебігу, виникає необхідність розуміння механізмів розвитку безпліддя у таких пацієнток, що дозволить обґрунтувати тактику лікування безпліддя, спричиненого даними захворюваннями.

Мета: проаналізувати вплив різних схем медикаментозної терапії на клінічні результати лікування безпліддя в жінок із СПКЯ та хронічним ендометритом у протоколах екстракорпорального запліднення. Матеріали і методи. Проведено обстеження 140 жінок з ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та ХЕ, які були поділені на 3 клінічні групи залежно від причин та схем лікування безпліддя, а також 35 жінок із чоловічим фактором безпліддя, які склали контрольну групу. Усім досліджуваним пацієнткам проводили оцінку результативності лікування безпліддя за показниками протоколів ЕКЗ. Результати. У результаті стимуляції суперовуляції у пацієнток із безпліддям на тлі СПКЯ та хронічного ендометриту за умови модифікованої схеми терапії вірогідно вищими, стосовно групи порівняння, виявляються кількість фолікулів (на 165,98 %), отриманих ооцитів (на 164,25 %), кількість МІІ (на 137,82 %), МІ (на 302,60 %), GV (на 282,50 %) та deg (на 295,00), а також кількість запліднених клітин нормальної форми (в 2,30 раза), кількість незапліднених ооцитів (у 3,12 раза), кількість ооцитів, які ненормально запліднилися (1PN) (у 3,05 раза), кількість ооцитів, які ненормально запліднилися (3PN) (у 2,38 раза), вихід бластоцист (в 1,94 раза) та кількість клітин високого класу (в 2,17 раза). Висновок. У пацієнток із СПКЯ та ХЕ застосування стандартної протизапальної терапії за модифікованою схемою, яка включає препарат інозитолу та альфа-ліпоєвої кислоти в прегравідарній підготовці, PRP-терапію порожнини матки та інфузію ліпофундину в день пренесення ембріонів, сприяє покращенню показників результативності протоколів ЕКЗ.