Розглянуто актуальність проблеми аналізу формування особливостей управлінської культури у такої етноспільноти, як роми, що пов'язано з активізацією їхнього громадського життя за умов децентралізації, зростанням їх суспільної культури, потребою подальшої інтеграції до українського суспільства, їх участю в захисті української державності в лавах ЗСУ тощо. Доведено, що в умовах розвитку публічного управління в напрямку його європеїзації та пропаганди організаційно-управлінських цінностей демократії, зазначена проблема є актуалізованою ще й із погляду можливостей поглибленої інтеграції цієї етнічної групи до українського суспільства. Визначено, що покращення умов освітньо-культурного й соціального розвитку ромів у ХХІ ст. в Україні, попри особливості способу життя і проблеми їхньої соціальної адаптації, дають змогу говорити і про зацікавленість ромів (хоч і не масову, але ж наявну) у підвищенні організаційно-управлінської культури, формуванні стійких організаційних традицій, що вписуються в розвиток публічно-управлінських відносин в Україні. Прогнозовано, що в територіальних громадах, де компактно проживають роми, факт їхньої самоорганізації та залучення до вирішення справ і проблем місцевого значення має перспективи зростати. Передбачено, що потенціал формування сталих особливостей управлінської культури у ромів, їх участь у суспільно корисних справах, позитивно впливатиме на загальний стан розвитку територіальних громад. Запропоновано в перспективних дослідженнях звернути особливу увагу на мотиваційних складових представників ромських лідерів як організаторів співпраці громад і неурядових організацій з органами публічної влади. Також висловлено думку про доцільність застосування механізмів та інструментів організаційно-управлінських інновацій для активного залучення ромського населення до суспільно корисної праці у сфері публічних послуг.

No abstract

Зроблено спробу проаналізувати динаміку змін нормативно-правової уваги до феномену «громадської організації» у змісті Конституцій, що офіційно вводилися в дію впродовж ХХ ст. на українських землях різними політичними режимами. Подано короткий аналіз загальних вихідних даних (час, умови, зміст) відповідних норм, а також авторське бачення функціонального означення суті досліджуваного феномена. Подано наскрізну думку про українські традиції назв організаційно-правової форми об’єднань громадян.