No abstract

Резюме. Представлено аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних публікацій, присвячених зв’язку емоційного вигорання та спортивної діяльності, спорту як стрес-фактора. Мета. Визначення особливостей професійної адаптації спортсменів та розвитку емоційного вигорання, фаз його формування у волейболісток під час тренувального процесу. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, тестування, методи математичної статистики. Результати. У дослідженні взяли участь 12 студенток – членів збірної команди з волейболу Національного університету фізичного виховання і спорту України та шість кваліфікованих спортсменок – членів резервної групи національної збірної команди України з гандболу. Спортсменки-волейболістки перед стартом нового тренувального сезону (вересень 2019 р.) і після закінчення його першого етапу через 6 місяців (лютий 2020 р.) та спортсменки-гандболістки під час зборів влітку 2019 р. працювали з 84-пунктним тестом «Синдром емоційного вигоряння» В. Бойко. Встановлено, що інтенсивне тренування знижує емоційне напруження, що, відповідно, зменшує переживання ситуативної та/або особистісної тривожності, проте формує певну емоційну ригідність, обмеженість як захист до спортивної діяльності. Фази емоційного вигорання формуються як професійна деформація особистості спортсмена до тренувального процесу. У спортсменів високого спортивного розряду за тривалої діяльності адаптація відбувалась так: у них не знижується емоційно-моральна дезорганізація, тобто вони продовжують привласнювати свої помилки та грубості і, цілком імовірно, продовжують їх виправляти. Ключові слова: емоційне вигорання, спортсмени, волейбол, гандбол.

Досліджено загальну роль ендотелію та участь продуктів циклооксигеназного перетворення арахідонової кислоти в механізмі опосередкування дії катехоламінів на скоротливу активність ізольованих препаратів ворітної вени печінки щурів. В однаковій концентрації (5·10-6 моль/л) адреналін, норадреналін та дофамін викликали тонічне скорочення ворітної вени. Деендотелізація судинних препаратів сапоніном, а також блокування циклооксигенази індометацином (7·10-8моль/л) пригнічували скоротливу активність ВВ під дією всіх катехоламінів. Отримані результати свідчать про участь простаноїдів, імовірно, ендотеліального походження в реалізації скоротливої тонічної активності ворітної вени, індукованої катехоламінами.

Оцінено швидкість та ефективність виконання тесту Струпа й тесту з оцінки оперативної пам’яті в музикантів і немузикантів. Установлено, що музиканти та немузиканти однаково ефективно виконують прямий і зворотний тести Струпа, а також не різняться за показниками розвитку оперативної пам’яті, проте під час виконання обох тестових завдань у музикантів моторна асиметрія реакцій правої й лівої рук є меншою.

Проведено порівняльну оцінку когерентних зв’язків основних ритмів ЕЕГ у 60 обстежуваних (30 лівшів з домінантним лівим оком та 30 правшів з домінантним правим оком) при монокулярному виконанні Струп-тесту за умов пред’явлення емоційно значущих слів чи псевдослів.