No abstract

Цукровий діабет (ЦД) є актуальною проблемою сучасної ендо кринології. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП)-одна з провідних причин непрацездатності, інвалідності, смертності хворих на діабет і характеризується надмірним на копиченням жиру у печінці, що пов'язано з інсулінорезис тентністю, визначається наявністю стеатозу більше ніж у 5% ге патоцитів. Тому на сьогодні існує потреба в розробленні і впро вадженні нових неінвазивних та економічно доступних методів діагностики та контролю за перебігом НАЖХП. Мета дослідження: діагностика особливостей перебігу НАЖХП у пацієнтів з ЦД 2 го типу (ЦД2) за допомогою вимірювання коефіцієнту затухання (ВКЗ). Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі Київського міського клінічного ендокринологічного центру у 2015-2017 рр. Під нашим спостереженням знаходилися 105 хворих на ЦД2. Усім пацієнтам було проведено одномо ментне ультразвукове дослідження органів черевної порож нини на приладі Soneus P7 (Ultrasign, Україна), що включа ло: В режим, допплерографію і допплерометрію, зсувнох вильову та компресійну еластографію (метрію), вимірю вання гепаторенального індексу, стеатографію (метрію) за допомогою ВКЗ і визначення антропометричних показ ників, біохімічних аналізів венозної крові. Результати. Було виявлено зв'язок ВКЗ із показниками ліпідограми, інсулінорезистентності, рівнем аланінамінотран сферази, антропометричними даними. Заключення. Доведено, що вимірювання коефіцієнта зату хання може застосовуватися для діагностики та контролю за ефективністю лікування, особливістю перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки за рахунок зв'язку УЗ показника із ліпідним, вуглеводним обміном, запаленням тканини печінки та антропометричними показниками. Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, цукровий діабет 2 го типу, вимір коефіцієнта затухання, стеатометрія, дисліпідемія.

аналізу офіційних статистичних даних МОЗ України стосовно поширеності та захворюваності дорослого й дитячого населення на патологію щитоподібної залози в 2000-2009 рр. було виявлено, що кількість випадків гіпотиреозу зросла на 38,9%, а в розрахунку на 100 тис. населення-майже на 50 випадків на 100 тис. [3]. Характеризуючи гіпотиреоз як результат розвитку інших захворювань, можна