Анотація. Досліджено види ризиків і негативних впливів, які несе пандемія COVID-19 для сільськогосподарській галузі. Визначено, що основними ризиками є: економічні, екологічні, соціальні, інформаційні, політичні, технологічні. Досліджено, що інвестиції в сільське господарство мають свої відмінності. Вони перш за все проявляються в людській працездатності, як і в інших галузях економіки, у сільському господарстві, вони відображаються ще й у природному потенціалі, що за різних умов робить їх функціонування більш капіталомісткою з прибутками в довгостроковій перспективі. Визначено, що за останній рік кількість капітальних інвестицій у сільськогосподарську галузь значно зменшилась, передусім це пов’язано з обмеженнями, які були введені керівництвом країни 2020 року, та застоєм усієї галузі. Висока інвестиційна привабливість галузі є ключовим фактором підвищення її конкурентоспроможності, забезпечення високого та стійкого економічного зростання. Завдяки прозорому механізму інвестування в сільське господарство вона має шанс розпочати сталий розвиток, що веде до інновацій, а це, у свою чергу, забезпечує трансформацію в модернізацію технічної, технологічної та організаційної бази сільськогосподарського виробництва. Представлено перелік програм державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції та обсяг фінансування. Висвітлено, що на сучасному етапі сталого розвитку сільського господарства в Європейському Союзі потенційні ризики і загрози включають такі ключові фактори: зміна клімату і зміна навколишнього середовища; зменшення різноманітності біосфери; високі темпи зростання населення у країнах Європи і зростання попиту на продукти харчування; зниження ефективності агробізнесу через непередбачені фактори (епідемії, соціально-економічні конфлікти тощо). Представлено пріоритетні напрями державної інституційної підтримки інвестиційного клімату в сільськогосподарську галузь найближчим часом. Визначено, що основними орієнтирами для вітчизняних сільгоспвиробників мають стати програми, які зараз найбільше цікавлять європейських інвесторів. Ключові слова: ринок, сільське господарство, інвестиції, регулювання, підтримка, держава, продукція. Формул: 0, рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 17.

Стаття присвячена дослідженню ключової сфери гібридного російсько-українського протистояння – інформаційній складовій. Визначаються основні фази російської агресії. Акцентується увага, що активній фазі російської агресії передувала стратегічна інформаційна операція в основі якої була покладена доктрина «русского мира» та «м’яка сила». З наближенням підписання Україною Угоди про асоціацію у Вільнюсі в листопаді 2013 року, початком Євромайдану у грудні 2013 року стратегічна інформаційна операція переростає в стратегію «керованої нестабільності» та запроваджується спеціальна диверсійна операція як її складова, націлена на руйнацію державних структур України, опираючись на внутрішні резерви в українському суспільстві. Визначаються основні механізми впливу на владні структури. Зосереджується увага, що безпосередньо напередодні вторгнення на територію Криму здійснювався масований інформаційно-психологічний вплив на місцеве населення, військовослужбовців ЗСУ, правоохоронні органи тощо. Наголошується на взятті під контроль українського медіа-простору. Вказується, що в інформаційному просторі на Донбасі на початковому етапі російського військового вторгнення використовувалось кліше «Південний Схід», яке з 2017 року зміщується в бік «Новоросії», а згодом в конструкти «ЛНР-ДНР», що реально спрацювали, ідеологічну основу складають радянські стандарти та ідеї «русского мира», просувається ідея особливої донбаської ідентичності та її зв’язок з Росією.