Досëіджено впëив ãідразиду ізонікотинової кисëоти, ізонікотиноїëãідразонів 4-диметиëамінобенз-. , 2-ãідроксибенз-, 2-ãідрокси-1-нафтаëьдеãідів та новиõ компëексів стануму(IV) на основі переëічениõ споëук на ріст тест-штамів умовно-патоãенниõ бактерій Staphylococcus aureus, Micrococcus luteus, Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa. Показано, що досëіджені споëуки в концентраціяõ 25, 50 та 100 мкã/мë здатні неãативно впëивати на ріст бактерій. Найбіëьш активними щодо біëьшості мікроорãанізмів виявиëися ізонікотиноїëãідразон 2-ãідрокси-1-нафтаëьдеãіду та компëекс стануму(IV) на йоãо основі, які за концентрації 50 мкã/мë та 100 мкã/мë відповідно практично повністю приãнічують ріст умовнопатоãенниõ бактерій. Найчутëивішим до поõідниõ ізонікотинової кисëоти та компëексів стануму(IV) на їõ основі є штам Proteus vulgaris. К ë ю ч о в і с ë о в а : ãідразид, ізонікотиноїëãідразон, компëекси стануму(IV), умовно-патоãенні бактерії, антимікробний ефект.

У вітчизняній та світовій науці наразі спостерігається підвищений інтерес до вивчення макроміцетів. Це пов'язано, насамперед, з кардинальним пере-глядом значущості та унікальності екологічних функцій, що контролюють гриби в природних екосистемах. По-друге, гриби були і залишаються одним із основних і перспективних об'єктів біотехнології [4].В останні роки спостерігається помітний сплеск уваги до створення на основі вищих грибів та продуктів їх метаболізму харчових і кормових доба-вок та лікарських препаратів. Об'єктами більшості таких розробок є широко досліджувані в різних країнах світу базидіоміцети з родів Coprinus, Lentinula, ISSN 2076ISSN -0558. ̳êðîá³îëîã³ÿ ³ á³îòåõíîëîã³ÿ. 2016 Grifola, Laetiporus, Panus, Pleurotus. Серед метаболітів базидіоміцетів виявлено сполуки, що проявляють антибластомну, антибактеріальну, гепатопротекторну дію тощо [1, 3]. 70Метою даної роботи було визначення впливу базидіоміцетів на ріст умовно-патогенних мікроорганізмів.Лікарські гриби, до яких відносяться досліджувані макроміцети забез-печують свої лікувальні властивості завдяки біологічно активним речовинам вуглеводної, ліпідної, білкової природи, терпеноїдам, стероїдам, алкалоїдам, фенольним сполукам, вітамінам, мінеральним елементам. Певні з цих речовин у різних концентраціях присутні у екзометаболітах міцелію та можуть бути екстраговані полярними або неполярними розчинниками. Наприклад, L. edodes притаманні протипухлинні, противірусні та імуномодулювальні властивості, що забезпечуються головним чином глікогенами: поліцукридами (лентинан), глюканами та гетероглюканами, вільними цукрами (маноза, трегалоза, манітол, гліцерол, арабітол, арабіноза) [13].Серед терпеноїдів грибів роду Ganoderma виділяють ганодерові та лю-циденові кислоти, ганодеріоли, ганодерани. Вважається, що ланостанові три-терпеноїди, такі як ганодерові і люциденові кислоти володіють найбільшою біологічною активністю серед даних органічних сполук [10, 11]. Імуномоду-лювальну, протипухлинну, антиоксидантну, гіпотензивну, антибактеріальну, протигрибкову, противірусну активність Flammulina velutipes забезпечують полісахариди, протеїн-глюканові комплекси, стерол, лектини, пероксидази, протеази тощо [12, 16].Активні речовини Hericium erinaceus -поліцукриди, жирні кислоти, хері-цинони А, В, С, D, E, F, G і H. Міцелій містить групу дитритерпенів -ерінаци-нів, які імітують фактор нервового наростання, один з ерінацинів представляє опіоїд, що є анальгетиком [13]. Матеріали і методи

здатності до синтезу β-лактамаз у штамів S. aureus, виділених з верхніх дихальних шляхів людей, а також визначення впливу ізонікотиноїлгідразон п-диметиламінобензальдегіду та комплексу стануму (IV) з ізонікотиноїлгідразоном 2-гідрокси-1-нафтальдегіду на чутливість цих штамів до пеніциліну. Методи. В роботі використовували мікробіологічні методи: диско-дифузійний, метод подвійних дисків та серійних розведень, а також статистичні методи аналізу даних. Результати. З верхніх дихальних шляхів здорових людей виділено 33 штами S. aureus, у яких найбільший рівень резистентності спостерігався до пеніцилінів і цефалоспоринів 3-4 покоління. У п'яти штамів виявлено продукцію β-лактамаз. Показано, що за присутності досліджуваного гідразону та комплексу стануму (IV) МІК пеніциліну для шта-IV) МІК пеніциліну для шта-МІК пеніциліну для штаму S. aureus 17, стійкого до 11 з використаних β-лактамів, знижувалася в 32 рази. Висновки. Досліджений гідразон та комплекс Sn (IV) мають потенційну здатність до подолання стійкості грампозитивних бактерій до β-лактамних антибіотиків.К л ю ч о в і с л о в а : резистентність, β-лактамаза, Staphylococcus aureus, мінімальна інгібувальна концентрація (МІК), інгібітор, ізоніазид, гідразони, комплекси стануму (IV).

Досëіджено впëив синтетичниõ порфіринів на чутëивість S. aureus і E. colі до еритроміцину та тетрацикëіну. Показано, що сумісне додавання вказаниõ споëук до поживноãо середовища призводить до значноãо зниження мінімаëьниõ інãібуваëьниõ концентрацій як антибіотиків, так і порфіринів. Характер взаємодії досëіджуваниõ речовин дëя біëьшості комбінацій визначено як синерãізм. К ë ю ч о в і с ë о в а: антибіотики, синтетичні порфірини, комбіноване застосування, синерãізм.

На сьогодні пошук нових джерел антибіотиків є досить актуальним та важливим напрямком [20]. Традиційно як продуценти антибіотичних сполук розглядалися нижчі гриби, однак в останні десятиріччя спостерігається зро-стаючий інтерес до вивчення біологічної активності метаболітів вищих ма-кроміцетів [3, 4, 6]. Серед таких Ganoderma lucidum (Сurtis) P. Karst. -труто-вик лакований (ганодерма блискуча, також рейші), є одиним з найвідоміших базидіальних грибів, що використовувалися в лікувальних цілях з давнього часу [2].Сучасні дослідження грибів G. lucidum і G. applanatum дали змогу ви-ділити з них понад 400 біологічно активних сполук різної хімічної природи й фармакологічних властивостей, а використання відповідних тест-систем, результати дослідів на тваринах і клінічні спостереження засвідчили, що пре-парати, отримані грибів з цих видів, мають онкостатичні, імуномодулювальні,