У роботі визначено захищеність інформаційно-комунікаційної системи під якою ми вважатимемо її здатність забезпечувати цілісність, конфіденційність та доступність інформації, виявляти зловмисні втручання та не допускати їх впливу на інформацію. Наведено комерційні методики визначення рівня захищеності інформаційно-комунікаційної системи орієнтовані на реалізацію функцій, узгоджених з менеджментом та працівниками компанії, визначено позитивні аспекти такого підходу та недоліки. Проведено аналіз стандартів, що у свою чергу не дало вичерпної відповіді на питання побудови інформаційно-комунікаційної системи заданого рівня захищеності, оскільки положення стандартів дають можливість оцінити ризики кібербезпеки, а не захищеність. Ступінь ризику найчастіше оцінюється як низький, середній, високий чи критичний. За результатами огляду положень міжнародних стандартів інформаційної безпеки та нормативних документів України, що регламентують розробку та безпечне функціонування інформаційно-комунікаційних систем можемо констатувати факт, що питанню числового вимірювання рівня захищеності увага не приділяється. Враховуючи вектор загроз інформаційній безпеці та різноманіття засобів захисту корпоративної мережі здійснено огляд сучасних інструментів кібербезпеки, що існує на ринку, та встановлено, що користуються попитом багатофункціональні платформи, які поєднують кілька інструментів (антивірус, міжмережевий екран, сканер вразливостей тощо). Виявлено, що актуальним є питання вибору інструментарію захисту інформації в інформаційно-комунікаційній системі, враховуючи необхідні функції забезпечення безпеки та наявні ресурси підприємства.

The methods for taking into account the conditions of uncertainty are analyzed. A structural and logical scheme for the examination of special purpose telecommunication systems and a methodology for taking into account the uncertainty of the initial data

На основі аналізу досвіду іноземних країн досліджено питання застосування повітряно-космічного сегменту в інтересах вирішення завдань охорони та контролю стану державного кордону. Це обумовлено потребою в сиcтематизації завдань, особливостей, умов і проблемних питань застосування повітряних і космічних засобів в інтересах виконання завдань охорони та контролю стану державного кордону України. Метою є зазначена необхідність визначення на основі досвіду зарубіжних країн завдань, особливостей та проблемних питань застосування повітряних і космічних засобів у виконанні завдань охорони та контролю стану державного кордону. Ідентифіковано завдання авіаційного прикриття державного кордону та основні напрями розвитку прикордонної авіації. Зазначено, що зниження тимчасових витрат, необхідних для підготовки та прийняття рішень, є необхідною умовою управління різнорідними силами та засобами і забезпечується створенням системи комплексного апаратурного спостереження із застосуванням на літальних апаратах спеціальних сучасних засобів. З урахуванням досвіду зарубіжних країн у функціонуванні авіаційних складових прикордонних відомств основу парку авіаційної техніки становитимуть сучасні літаки і вертольоти легкого класу. Проаналізовано застосування безпілотної авіації в прикордонних відомствах зарубіжних країн для виконання завдань охорони і контролю стану державного кордону, визначено їх позитивні сторони і недоліки порівняно з пілотованою авіацією. Досліджено особливості застосування зарубіжними країнами засобів космічного моніторингу, який вважається ефективним видом інформаційного забезпечення структур, відповідальних за прикордон-ну а національну безпеку держави. Акцентовано увагу на новому поколінні комерційних супутників спостереження, які здатні запропонувати цифрові знімки, що мають багато якостей, необхідних для підтримки заходів, спрямованих на підвищення взаємної довіри, наприклад, більш високу розрізненність на місцевості і оперативність. Зроблено висновки та надані пропозиції щодо подальших досліджень.