No abstract

У статті проаналізовано поняття обліку основних засобів на підприємстві. Обґрунтовано різні точки зору стосовно трактування сутності поняття “основні засоби”, одним із яких є “основні засоби – засоби виробництва, які беруть участь у виробничому процесі багато разів, не змінюючи натуральної форми, виконуючи одну й ту ж саму функцію протягом декількох виробничих циклів та переносять свою вартість на створений продукт частинами”. Також зазначено трактування даного терміна відповідно до статті 14 Податкового кодексу України. Визначено основні завдання з організації обліку основних засобів. Теоретичні та практичні дослідження процесу експлуатації основних засобів дали можливість виокремити його інформаційні потоки, котрі підлягають документуванню та знаходять своє відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку. У статті зображено модель інформаційних потоків у процесі документування операцій із експлуатації (використання) основних засобів. Виходячи з побудованої моделі інформаційних потоків, процес експлуатації основних засобів доцільно розглядати як сукупність організаційних дій щодо ступеня використання об’єктів у господарській діяльності підприємства, які можна згрупувати в активну та пасивну форми. Також перелічено рекомендовані документи, які доцільно було б затверджувати кожен рік. Вказано, що організацію обліку основних засобів потрібно будувати з урахуванням таких основних факторів: довготривалого терміну використання об’єктів, протягом якого їх необхідно обліковувати; технічно складної та багатокомпонентної будови, котру необхідно детально відображати в облікових регістрах; необхідність проведення ремонтів, реконструкції, модернізації основних засобів призводить до зміни їх первісних характеристик, котрі потрібно своєчасно відображати у регістрах обліку; коштовність об’єктів вимагає адекватної організації процесів їх приймання, списання, а також обліку наявності, які б забезпечували їхню цілісність та збереження у робочому стані. Звернено увагу на те, що основними шляхами вдосконалення організації обліку основних засобів є раціоналізація кожної форми документів і регістрів обліку, методів збору, обробки та узагальнення облікової інформації, адаптованих до сучасних умов.

Розглянуто сутність аутсорсингу як засобу оптимізації важливих для підприємства управлінських функцій або виробничих процесів. Встановлено причини популяризації аутсорсингових послуг у сфері бухгалтерського обліку в даний час. Аутсорсинг визначено як використання зовнішнього джерела чи ресурсу для виконання певного виду робіт. Розглянуто трактування категорії “аутсорсинг” у працях вітчизняних і зарубіжних науковців із систематизацією різних підходів до його визначення за такими напрямами: управлінський, функціональний, процесний, функціонально-процесний та інструментальний. Зроблено акцент на функціо-нальному підході до трактування аутсорсингу бухгалтерського обліку і сформульовано його визначення як передання підприємством повністю або частково функції ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах сторонньому суб’єкту, який спеціалізується у даній галузі з умовою надання цієї послуги протягом певного періоду часу, належної якості і за ціною згідно з домовленістю сторін. Досліджено місце аутсорсингових послуг у сфері бухгалтерського обліку в рейтингу загального обсягу аутсорсингових замовлень в Україні. Визначено складові предметної сфери аутсорсингу бухгалтерського обліку як важливої умови розроблення методики його реалізації. Розкрито переваги та недоліки аутсорсингу бухгалтерського обліку з виокремленням основних позитивних сторін від його впровадження – економія витрат за рахунок зростання економічної ефективності використання трудових ресурсів і забезпечення високої якості ведення обліку шляхом залучення висококваліфікованих фахівців. Акцентовано на потребі постійної комунікації аутсорсера з персоналом підприємства-замовника та періодичного надання йому результатів роботи. Визначено напрями подальших наукових досліджень, спрямованих на розроблення методики оцінювання ризиків використання аутсорсингу у сфері бухгалтерського обліку і встановлення порядку регламентації процесу взаємодії учасників цього процесу.