Оваріогістероектомія – нині досить поширене оперативне втручання. Ця операція проводитьсяпри виявленні патологій (піометра, кістозні новоутворення) для усунення статевого потягу у тва-рин. Допоки дискусії щодо гуманності й необхідності такої процедури тривають, необхідно гаран-тувати безпечне та якісне проведення оперативних втручань у межах клініки. Головною метою вроботі анестезіолога залишається вибір анестезії та премедикації. Дослідження проводили на базіветеринарної клініки «На Робочій» у м. Дніпрі протягом 2019–2020 років. Метою дослідження буловизначення аналгетичного, седативного ефектів і дослідження ефекту на гематологічні показникикрові (еритроцити, лейкоцити, гемоглобін, гематокрит, тромбоцити) агоністів α2–адренорецепторів, зокрема дексмедетомідину і седазину. При дослідженні було сформовано 2 групикішок по 10 тварин у кожній. У дослідній групі використовували схему Дексмедетомідин + Бутор-фанол + Пропофол, у контрольній групі – Седазин + Буторфанол + Пропофол. Виявилося, що у дос-лідній групі початок анестезії був швидшим, ніж у контрольній на 47,6 %. По тривалості анестезіїрізниця в часі було неістотною – 2,4 %. Водночас період пробудження після оперативного втручанняв контрольній групі був на 87,8 % довшим, ніж у дослідній. Якщо звернути увагу на вплив щодо сис-тем організму, то в обох групах після введення препарату спостерігалося зниження артеріальноготиску, яке потім поступово вирівнювалося до фізіологічних норм. При визначенні аналгетичногоефекту досліджували А/Т(середній), ЧСС, скорочення м’язів черевної стінки в 4 періоди оперативно-го втручання (перед початком операції, під час розтину білої лінії, під час найбільш травматичнихманіпуляцій, стадія відновлення після анестезії). Виявили, що в дослідній групі показники ЧСС (в усіхперіодах дослідження) в середньому становили 133,9 уд./хв., А/Т – 114,6 мм.рт.ст, а скороченням’язів черевної стінки були ледь помітні лише в період більш травматичних маніпуляцій, тоді як по-казники контрольної групи становили: ЧСС – в середньому 166,9 уд./хв., А/Т – 142,5 мм. рт. ст., аскорочення м’язів черевної стінки були значно помітні в період травматичних маніпуляцій. Якщобільш детально оцінювати по кожному з періодів оперативного втручання, то показники ЧСС у ко-нтрольної групи у I період становили на 16,8 %, у II – 18,7 %, у III – 24,4 % і IV – 19,3 % вище, ніж удослідної групи. Водночас показники А/Т – 11,8 %, 26,3 %, 28,7 %, 8,8 % відповідно є вищими, ніж удослідної групи. При дослідженні морфологічних (клінічних) показників крові, виявили, що зниженняпоказників після введення основного препарату спостерігалося і в дослідній і в контрольній групі: збоку еритроцитів зниження було малопомітно – близько 4 % (у бік контрольної групи), з боку лейко-цитів – на 8,2 % (у бік контрольної групи), гемоглобіну – на 2,3 % (у бік дослідної групи), гематокри-ту – на 13,1 % (у бік контрольної групи), тромбоцитів – на 26,2 % (у бік дослідної групи). Тому прианалізі всіх отриманих даних, ми можемо зробити висновок, що використання схеми Дексмедетомі-дин + Буторфанол + Пропофол є більш ефективним з боку входження в анестезію, отримання кра-щого аналгетичного ефекту, але виявилося, що препарати Дексмедетомідину та Седазину доситьсильно можуть впливати на морфологічні показники крові.

У статті представлені результати досліджень стану дистального відділу кінцівок у коней кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві», розповсюдження хірургічної патології, з’ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Метою роботи було проведення в умовах кінного клубу серед поголів’я наявних коней досліджень з метою з’ясування стану дистального відділу кінцівок. Серед завдань досліджень: провести оцінку стану, поширення, причини появи, планіметричні дослідження дистального відділу кінцівок у коней. Доведено, що серед поголів’я коней найбільш поширеними ураженнями є втрата глазурі 13 тварин (86,6 %), поява косих (26,6 %), плоских (20,0 %) та торцевих копит (20,0 %), а також ран та заломів (13,3 %). Відсутність глазурі в ділянці вінчика та наявність поверхневих руйнувань рогу обумовлена пересиханням копитного рогу, погіршенням раціону, деформацією, тріщинами, неправильною організацією ортопедичної роботи та недосконалою конструкцією вигульних майданчиків. Симптомами руйнування глазурі було розпушення в межах від 1/5 до 2/5 поверхневих шарів епідермісу в ділянці вінчика, плоских копит ‒ потоншення підошовного шару, якщо косі копита – формування з однієї сторони копита прямовисної та з іншої відлогої стінки, якщо довгі копита – зменшення кута зачепу, якщо торцеві копита – збільшення кута зачепу, розшарування рогових трубочок у разі тріщин та формування гнійного дефекту, якщо є рани. Співвідношення висоти передньої дорзальної стінки до п’яти є досить інформативним прогностичним показником щодо можливої подальшої появи ортопедичної патології (збільшення до 1,2 свідчить про появу торцевих копит у поні і зростання до 2,2 про надмірне стирання п’яти). Виявлені деформації по-різному впливали на тварин: якщо косі та торцеві копита, то змін з боку загального стану тварин не спостерігали, якщо довгі копита, то відмічали перерозтягнення пальцевих сухожилків згиначів унаслідок постійної опори на п’яту, якщо плоскі копита, то кульгавість виникала при надмірному стиранні рогового шару підошви об асфальт. Розмір дорсальної стінки та п’яти залежить від віку тварини та породи, а також своєчасно проведеної ортопедичної роботи.

В Україні ультразвукова діагностика у ветеринарній медицині набула широкого значення в останнє десятиліття. Все частіше власники ветеринарних клінік для дрібних тварин оснащують їх ультразвуковими апаратами, не завжди розуміючи можливості ультрасонографії в постановці діагнозу та необхідність певних умінь і навичок працівників для роботи з ультрасонографічним зображенням. Саме тому метою нашого дослідження було з’ясувати, які з патологій сечового міхура найчастіше реєструються при ультразвуковому дослідженні та яке місце вони займають серед патологій сечовидільної системи, а також визначити як ультрасонографічні зміни сечового міхура відповідають фізико-хімічному дослідженню сечі при постановці діагнозу. Для розв’язання завдань було відібрано 30 собак та 62 коти віком від 1 року до 15 років, у яких спостерігали такі клінічні ознаки: болючість при пальпації в області сечового міхура, гематурію, дизурію. Було виявле-но, що найпоширенішими патологіями, що виявляються при ультрасонографічному дослідженні сечового міхура у собак та котів є цистит та уролітіаз. Цистит часто проявлявся гіперехогенніс-тю стінок сечового міхура та їх потовщенням. У 60 % котів із потовщенням стінки сечового міхура було відмічено незначне потовщення, у 40 % котів потовщення було значне (до 3,7 мм при нормі до 1,7 мм). У всіх собак із потовщенням стінки сечового міхура потовщення було значне (3,4±0,4 мм). Уролітіаз проявлявся у вигляді гіперехогенного опалесціюючого завису у просвіті сечового міхура або гіперехогенних конкрементів, що давали чітку ехоакустичну тінь. Ультрасонографічні зміни були підтверджені лабораторно. При циститі у тварин відмічали зміну кольору, запаху, pH сечі, протеї-нурію, лейкоцитурію, гематурію, білірубінурію. Дослідження осаду сечі показало, що у 54,4 % котів з ультрасонографічними ознаками уролітіазу були виявлені урати та в 63,6 % собак виявляли струвіти.

З’ясована симптоматика злоякісних новоутвореньповік у великої рогатої худоби, опрацьований методкріодеструкції злоякісних новоутворень повік у вели-кої рогатої худоби. Встановлена ефективність про-ведених процедур у післяопераційний період за дина-мікою клінічних, а також морфологічних показниківкрові. Планіметричними дослідженнями встановле-но, що до 15-ї доби зменшення ранового дефекту від-носно вихідних показників становило 58,0 %, а на 20-удобу рубці були ледь помітні й становили лише11,1 % відносно початкових даних. The symptomatology of malignant neoplasms of eyelids sat cattle is found out. Tested method of cryolysis of malignant neoplasms of eyelids at sat cattle. Efficiency of  the procedures in a postoperative period in the dynamics of clinical and morphological indexes of blood is defined. It is set by planimetric researches that till 15th day reduction of wounded defect of relatively initial indexes was 58,0%. At the 20th day scars were barely noticeable and was only 11,1% according the initial data.

Значної шкоди коням продовжують завдавати незаразні хвороби, особливо хірургічні. Хворі тва-рини  на  тривалий  час  втрачають  працездатність,  знижуються  їхня  господарська  цінність  та спортивні показники. Метою досліджень було з’ясувати хірургічну патологію ортопедичних захво-рювань коней в умовах кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Серед завдань досліджень: провести аналіз частоти виникнення та визначити причини хірургічної патології ортопедичних захворювань у коней в умовах племінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Вивчали поширення, етіологію та особли-вості перебігу хірургічної патології в коней англійської чистокровної, вестфальської, тракененської, арабської, української верхової та безпорідних порід віком від 4 до 10 років, а також поні віком від 9 до 17 років. Після чого класифікували до тієї чи тієї групи хірургічну патологію та встановлювали симптоми у хворих. Зважаючи на те, що найбільш поширеним видом хірургічної патології були ортопе-дичні захворювання та захворювання шкіри, основну увагу звертали на них. Ортопедичні дослідження про-водили відповідно до методик, запропонованих  провідними ортопедами Kyorber H. D. та Pollit K. K. Дос-лідження проводили на поголів’ї коней протягом 2018–2019 рр. в умовах кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві».  Під  час  проведення  моніторингового  обстеження  встановлювали  поширення, етіологію та особливості перебігу хірургічної патології в коней. Ми встановили такі діагнози: наминки, гнит-тя білої лінії та стрілки копита, деформації (розшарування підошовного рогу, часткову втрату гла-зурі, появу гострокутних та косих копит) та екзематозні процеси на шкірі. Серед хірургічної пато-логії найбільш розповсюдженими є ортопедичні захворювання (45,45 %), серед яких найбільш поши-рені запальні процеси (27,27 %), частина інших форм хірургічної патології становить 27,28 %. При-чини формування хірургічної патології різні, проте підґрунтям для їхнього розвитку слугує порушен-ня зоогігієнічних умов утримання, відсутність своєчасної ортопедичної роботи (72,7 %) та трав-матизм (27,3 %). Розвиток хірургічної патології супроводжувався різними клінічними ознаками, що було  обумовлено  особливостями  формування  хірургічної  патології,  в  45,4 %  відмічали  формування хронічної запальної реакції, у разі травматизму коней у 27,2 % формувалася гостра запальна реак-ція.