В інноваційному розвитку аграрного сектора України важливим є вибір оптимальної моделі фінансування, яка б забезпечувала пріоритетний розвиток видів діяльності зі зростаючою віддачею й достатні грошові потоки для фінансування вітчизняної науки, стартапів та інноваційних фірм.Розглянуто характеристику десяти основних фінансових моделей забезпечення інноваційного розвитку підприємств аграрного сектора. Зазначено, що в переважній більшості випадків представлені моделі не реалізуються в так званому «чистому» вигляді, оскільки на практиці інноваційна діяльність будь-якого підприємства має свої особливості та базується на поєднанні різних елементів розглянутих фінансових моделей. Виходячи з величини необхідних фінансових ресурсів, термінів, їх вартості та можливості залучення, формується індивідуальна модель фінансування. При фінансуванні інновацій важливу роль відіграє самофінансування з боку суб’єктів господарювання. Це дозволяє ефективно використовувати власні кошти, а інвесторам зменшити ризики при співфінансуванні інновацій. У той же час обсяги та можливості самофінансування залежать від рівня доходів підприємства й стимулювання з боку держави в частині звільнення від оподаткування доходів підприємства, реінвестованих в інноваційний розвиток. Проаналізовано кластерну модель фінансування, яка може бути застосована для реалізації важливих і вартісних інноваційних проєктів та дозволяє поєднати й стимулювати всіх учасників інноваційного процесу на досягнення запланованого результату за оптимального фінансування, диверсифікувати ризики та об’єктивно оцінити діяльність позичальника, зокрема в частині ефективності використання фінансових ресурсів при реалізації інноваційного проєкту. Акцентовано увагу на необхідності використання кооперативної моделі фінансування для фермерських та особистих селянських господарств, яка дозволяє оптимізувати витрати та впроваджувати інновації.Проаналізовано загальний інноваційний індекс згідно з Європейським інноваційним табло. Зазначено, що попри його зниження відбулося активне залучення венчурного капіталу. Для оцінки впливу фінансування на інноваційний розвиток Карпатського макрорегіону проведено розрахунок інтегральних показників стану інноваційного потенціалу аграрного сектора та його фінансування. Для визначення впливу використано матричний метод аналізу та двомірну систему координат, кожна вісь якої відображає рівень інноваційного потенціалу та впливу фінансування на його створення в кожній області, Запропонована методика розрахунків дозволила визначити вплив фінансування на інноваційний розвиток аграрного сектора регіону.

Курс України на інтеграцію до європейської спільноти актуалізує процеси пошуку чинників підвищення інноваційності аграрного сектора та джерел фінансування, виходячи зі структури економіки й фінансових можливостей. В інноваційному поступі важливим є вибір стратегії розвитку аграрного сектора, яка б опиралася на пріоритетний розвиток видів діяльності зі зростаючою віддачею й формувала достатні грошові потоки для фінансування вітчизняної науки, стартапів та інноваційних фірм.Майбутні перспективи аграрного сектора, його структура й конкурентоспроможність залежать від стратегії інноваційного розвитку, реалізація якої спрямована на розвиток видів діяльності зі спадною віддачею й, відповідно, формуванням сировинної структури експорту та недостатнім фінансуванням, чи стратегії, пріоритетом якої є види діяльності зі зростаючою віддачею та формуванням достатніх вхідних грошових потоків для фінансування створення й упровадження інновацій світового рівня.Розглянуто стан фінансування інновацій агрохолдингами та зазначено, що 80 % усіх інвестицій в інновації в аграрній галузі спрямовуються на облік, документообіг та рішення щодо боротьби з крадіжками. Зазначено, що попит на вітчизняні інновації зі сторони сільгоспвиробників суттєво скорочується. Фінансування аграрної науки за принципом формування пропозиції інноваційних продуктів показало свою неефективність. Проаналізовано чинну стратегію розвитку економіки України через призму її інноваційної конкурентоспроможності порівняно з Данією, країною з високотехнологічним аграрним сектором. Пропонована стратегія інноваційного розвитку аграрного сектора базується на залученні вітчизняних та іноземних інвестицій у наукові розробки й фінансування в першу чергу переробної галузі, сільськогосподарського машинобудування та вітчизняних стартапів. Формується попит на інновації з боку сільгоспвиробників, і цей попит стимулюється державою. Для реалізації стратегії та фінансового забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектора запропоновано використовувати податкові стимули: пільгове оподаткування прибутків, одержаних від інноваційної діяльності; зменшення бази оподаткування на суму, яка вкладається в інновації, їх розробку та впровадження. Із метою формування попиту на інновації пропонується використовувати державну фінансову підтримку експортерів інноваційної продукції з високою доданою вартістю та здійснювати пріоритетне фінансування наукових розробок у сфері інформаційних технологій, екологізації сільгоспвиробництва й переробки сільгосппродукції та створення екологічного пакування й нових технологій зберігання. Інноваційна діяльність стає невід’ємним і необхідним елементом успішного розвитку аграрного сектора, причому завдання держави полягає в проведенні ефективної фінансової та інноваційної політики з метою забезпечення його стабільного зростання. Така політика повинна бути спрямована на стимулювання експорту інноваційної продукції та продукції з високою доданою вартістю.Тому з метою інноваційного розвитку аграрного сектора запропоновано розрахунок пільг для експортерів інноваційної продукції аграрного сектора, що стимулюватиме попит на інновації та експорт продукції з високою доданою вартістю.

Розглянуто сучасні підходи до оцінки ефективності фінансування інноваційного розвитку. Зазначено, що в сучасній світовій практиці спостерігається використання широкого спектру показників, які оцінюють рівень інноваційного розвитку та вплив на нього різноманітних факторів Сучасна інноваційна політика та її фінансування формується під дією неоднорідності інноваційного потенціалу, необхідності диференційованого підходу до кожного регіону, певних територіальних утворень всередині регіону, що пов’язано з природно-кліматичними умовами, рельєфом місцевості та спеціалізацією аграрного виробництва. Запропоновано для аграрного сектору України компромісний підхід диференціації інноваційної та фінансової політики по цілях і інструментах, виходячи зі специфіки кожного регіону. Такий підхід до фінансової підтримки інноваційного розвитку аграрного сектору зумовлює перехід від централізованого розподілу фінансових ресурсів до децентралізації і розвитку конкурсних форм підтримки як зі сторони уряду так і органів місцевого самоврядування. Зазначено, що в сучасних умовах проблеми оцінки інноваційного потенціалу регіону розглядаються українськими і зарубіжними науковцями, які використовують різноманітні підходи. Найбільш використовувані підходи до оцінки інноваційного потенціалу регіону є ресурсний, структурний, процесний та інтегральний. Окреслено критерії оцінки ефективності фінансування інноваційного розвитку аграрного сектору регіону. Визначено  основні методики кожна з яких використовує певні підходи до формування структури факторів і методів оцінки. Мета дослідження - окреслити підходи до оцінки ефективності фінансового забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектору. Новизною дослідження є формування алгоритму оцінки ефективності фінансового забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектору, який базується на регіональній специфіці  аграрного сектору. Методологія дослідження базується на порівняльному методі та методі аналізу і синтезу при розгляді підходів до оцінки ефективності фінансового забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектору регіону.