Представлено результати аналізу методів збільшення ємності оптич-них носіїв, у першу чергу, для систем архівного зберігання даних, виз-начено можливості застосування в перспективних типах оптичних носіїв нанокомпозитних матеріалів. Показано, що головним напрямком створення оптичних носіїв з надщільним записом в останні роки стало використання плазмонних резонансів у металевих наноструктурах і реалізація технології ближньопольового запису. Суттєве збільшення щільності запису може забезпечити використання штучної нейронної мережі при відтворенні даних з оптичного носія з нанорозмірними інформаційними елементами.

Розробка високоефективних сонячних елементів є актуальним напрямком як матеріалознавчої науки, так і фізики напівпровідників. При цьому однією з найважливіших проблем, що потребують нагального вирішення, є значна невідповідність між спектром сонячного випромінювання і спектром поглинання фотоелемента. Запропоновано метод, що полягає в синтезі та нанесенні на поверхню фотоелемента люмінофорного шару, який функціонує як перетворювач електромагнітного випромінювання. Показано, що наноструктуроване піразолінове покриття здатне перетворювати падаюче сонячне випромінювання у вторинне оптичне випромінювання для оптимальної відповідності сонячного спектра і спектра поглинання фотоелемента. Результати експериментального дослідження показали широкі можливості при створенні такого типу покриття. Було встановлено, що отримані наноструктуровані органічні композити характеризуються достатньою величиною спектрального зсуву (200–400 нм), що може варіюватися шляхом введення домішок у процесі синтезу люмінофору, високим квантовим виходом ~80 % і є досить стабільними за умов довготривалого інтенсивного опромінення. Табл.: 1. Іл.: 5. Бібліогр.: 13 найм.