Резюме. Актуальність. Пошук загальних ланок патогенезу коморбідності при передракових станах шлунка і захворюваннях щитоподібної залози не втрачає актуальності. Саме в цьому аспекті важливим є дослідження цитокінової ланки імунної системи організму при поєднанні цих захворювань. Мета дослідження: визначити особливості цитокінового балансу за рівнем васкулоендотеліального фактора росту (VEGF), туморнекротизуючого фактора (TNF) α, інтерлейкінів (ІЛ) 8 та 18 у хворих із передраковими станами шлунка залежно від змін у структурі щитоподібної залози. Матеріали та методи.

У статті наведені сучасні дані щодо психосоматичної проблеми у медицині, зокрема, світовий досвід вивчення порушень психологічної адаптації у хворих на гастроезофагеальну рефлексну хворобу (ГЕРХ), а також подані результати власних досліджень. За допомогою застосованих психологічних тестів частота виявлення тривожності та депресивності у пацієнтів із ГЕРХ становила 100 та 91,2 % відповідно. Дослідження, проведені у віддаленому періоді, свідчать, що наявність психологічної дезадаптації у пацієнтів із ГЕРХ унеможливлює досягнення стійкої ремісії щодо основного захворювання та вимагає відповідної корекції.

Резюме. Проблема лікування кандидозу слизової оболонки верхнього відділу травного тракту залишається актуальною у зв'язку з необхідністю як проведення етіотропної терапії, так і врахування варіабельності імунної відповіді при взаємодії макроорганізму й Candida albicans. Зниження імунореактивності в цьому випадку потребує проведення коригуючого лікування. Мета дослідження-вивчити вплив лікувального комплексу з включенням поліпептидного імуномодулятора імунофан на показники вродженого та адаптивного імунітету у хворих означеної групи. Згідно з отриманими результатами, пацієнтів з інвазією грибів у слизову оболонку відрізняє наявність імунодефіциту за співвідношенням лейкоцити/CD3+, що в 1,3 раза вище, ніж у хворих з орофарингеальним та поверхневим кандидозом (р < 0,01). Після проведеного лікування у групі хворих з інвазією кандид у слизову оболонку первинно підвищене значення НСТ-тесту і цитохімічного показника активності нейтрофілів знизилося на 40,40 % (р < 0,05) і 29,03 % (р < 0,05) відповідно. Ці зміни в сукупності з підвищенням рівня циркулюючих імунних комплексів у 1,4 раза порівняно зі значеннями до лікування (р < 0,05) та у 1,5 раза-порівняно з контролем (р < 0,01) свідчать про більш глибокі дефекти в системи вродженого імунітету, що, очевидно, зумовлюють як більш тяжкий перебіг захворювання, так і труднощі в лікуванні. У цілому застосування лікувального комплексу призводить до відновлення Т-клітинної ланки імунітету хворих обох груп з нормалізацією співвідношення Т-хелпери/Т-супресори, до підвищення рівня лактоферину в ротовій порожнині та підвищення концентрації IgA та IgG у пацієнтів з інвазією. Отже, комплексний підхід до лікування хворих з кандидозом слизової оболонки верхнього відділу шлунково-кишкового тракту та визначення стратегії й тактики подальшого спостереження є необхідними для ефективного надання медичної допомоги даній групі пацієнтів.

Стаття присвячена результатам вивчення поєднаного перебігу захворювань верхнього відділу шлунково-кишкового тракту — гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та дисфункції сфінктера Одді. У результаті проведеного дослідження показано, що показники рН-моніторингу в дистальному відділі стравоходу прямо пов’язані з наявністю клінічних проявів, характерних для гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Також доведено, що зміни тонусу сфінктера Одді, незалежно від їх характеру, негативно впливають на перебіг гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, обтяжуючи його.

Стаття присвячена розв’язанню актуальних питань взаємозв’язку клінічних та ендоскопічних аспектів кандидозу слизової оболонки (СО) верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Результати досліджень, проведених у 122 пацієнтів, дозволили виявити превалювання диспептичного синдрому в пацієнтів із даною патологією, при цьому в пацієнтів з ураженням стравоходу інтенсивність синдрому абдомінального болю в 1,5 раза перевищує таку в групі лише з орофарингеальним кандидозом (р < 0,001). Більш глибоке ураження СО асоціюється зі збільшенням частоти виявлення макроскопічних ознак запалення у стравоході (р < 0,05), нальоту на язику (r = 0,220; р = 0,02), утруднення проходження їжі стравоходом (r = 0,235; р = 0,02), болю за грудниною (r = 0,249; р = 0,01) при відсутності впливу таких факторів, як шлунково-стравохідний і дуоденогастральний рефлюкси. Виявлений прямий взаємозв’язок макроскопічних ознак запалення і рубцевої деформації в цибулині дванадцятипалої кишки зі ступенем кандидозу (r = 0,250; р = 0,01). У цілому аналіз отриманих даних показав необхідність подальшого осмислення ролі опортуністичної інфекції у формуванні патологічних процесів і розвитку захворювань.