Статтю присвячено поліваріантності тлумачення норми про колабораційну діяльність у частині суб’єктного складу. Наведено аргументи на користь визнання громадянина України суб’єктом колабораційної діяльності (чч. 4, 6 ст. 111-1 Кримінального кодексу України), що відповідатиме цілям прийняття відповідних змін до кримінального закону та потребам правозастосування. Наголошено, що характеристика суб’єктного складу колабораційної діяльності є неповною без врахування його додаткових рис при: впровадженні стандартів освіти держави-агресора (ч. 3); провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором (ч. 4); зайнятті в незаконних органах влади посад, пов’язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, а також посад у незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території (чч. 5, 7 ст. 111-1 КК України). Обґрунтовано, що обов’язковою ознакою спеціального суб’єкта (ч. 4 ст. 111-1 КК) виступатиме державна реєстрація факту провадження ним господарської діяльності, незалежно від того, де і за яких умов вона відбувається. Обстоюється думка, що відповідальність за зайняття посад у незаконних судових і правоохоронних органах повинна передбачати наявність у суб’єкта відповідних організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. У протилежному випадку суспільна небезпечність такої протиправної поведінки (визначена санкцією) не буде співвідноситися із її характером (змістом) та наслідками. Останні, хоча і виведені за межі ч. 7 ст. 111-1 КК, перебувають у безпосередньому взаємозв’язку зі здійсненням правосуддя чи наданням правоохоронних послуг.

Through quantitative and qualitative analysis of the effects of the phenomenon, the article focuses on the magnitude and social dangers of modern careless crime associated with emergencies and disasters. The emergence of the latter is becoming increasingly real in the face of unacceptable public policy, lack of effective controls, effective prevention mechanisms, inaction of control and oversight bodies and corrupt components in conducting inspections. The criminogenic dimension of socio-humanitarian and socio-economic losses of society is outlined: in the form of dead and injured persons, material losses, destroyed and damaged buildings and structures; the dynamics of emergencies was evaluated. It is argued that human resource reductions, physical harm to health, property and other losses are relevant to the development and implementation of effective state counteraction policies. The position was expressed on the urgent need to adopt a long-term concept of prevention (prevention) of offenses and approval of a plan of measures aimed at its implementation. The current level of lawmaking does not meet the requirements of systematic and interconnectedness in terms of adoption of regulatory acts by the legislative and executive branches of government. The enforcement level, as the level of implementation of the policy of combating negligent crime related to emergencies and catastrophes, does not explicitly take into account the danger of its consequences. On the basis of the analysis of the statistical information of judicial and law enforcement agencies (2014-2018), the status of pretrial investigation and trial of cases of individual crimes against public safety and security of production was determined. The ineffectiveness of the work of the bodies of the prosecutor’s office in the part of the pre-trial investigation of criminal offenses envisaged by art. 270, 271-273, 275 of the Criminal Code ofUkraine was emphasized. The number of cases examined by the courts of Ukraine, as well as data on individuals whose life, health or material status were harmed, do not correspond to the actual state of negligent crime in the relevant sphere on a national scale.

У статті обґрунтовується необхідність активізації кримінологічного пізнання фундаментальної пробле-ми наслідків злочинності. Наголошується на тому, що з’ясування масштабів прояву наслідків злочинності становить як науковий, так і суто практичний інтерес. Характер наслідків, їх параметри, рівні прояву, адре-сати спричинення, «ціна» та інші моменти підлягають обов’язковому врахуванню при розробці превентивно-го впливу на злочинність. Розглянуто поняття наслідків злочину немате-ріального змісту під кутом зору представників кри-мінально-правової та кримінологічної науки. Сфор-мульоване авторське визначення нематеріальних наслідків злочинності як «генерованих злочинністю для особистості, суспільства, держави наслідків не уре-чевленого характеру, формами прояву яких виступає спричинення психічної (моральної) шкоди індивідам, а також немайнової шкоди юридичним особам публіч-ного та приватного права, інститутам громадянсько-го суспільства, державі». З урахуванням характеру завданої шкоди нематеріальні наслідки злочинності пропонується розглядати на індивідуальному (пост-травматичні та душевні розлади потерпілих від злочи-нів фізичних осіб; шкода для ділової репутації юридич-них осіб внаслідок злочинної поведінки); суспільному (страх перед злочинністю; звикання до злочинності; кримінальна субкультура тощо) та державному («кри-за довіри» до органів кримінальної юстиції; зниження міжнародного іміджу держави) рівнях. Здійснено аналіз чинного законодавства, практи-ки правозастосування, наукової літератури на пред-мет з’ясування категоріального апарату, що позначає негативні для особи наслідки реалізованої щодо неї протиправної поведінки, які носять неуречевлений характер. З використанням теоретичних напрацювань у сфері кримінології, юридичної психології, медици-ни, даних кримінальної статистики розкрито обсяг не-матеріальних наслідків для потерпілих від сексуально-го насильства осіб.

У статті розглянуто питання діяльності органів кримінальної юстиції в сучасних умовах, бюджетні асигнування на які підтримано віднести до непрямих (опосередкованих) наслідків злочинності. Виділені негативні моменти, супутні процесу державного фінансування органів кримінальної юстиції (необґрунтована диспропорція фінансового забезпечення підрозділів, невідповідність фінансування окремих органів кримінальної юстиції ефективності їх діяльності, порушення принципу економічної доцільності та помилки в пріоритетах). Здійснено комплексний аналіз порушень та зловживань із боку уповноважених суб’єктів правоохоронної діяльності. У статті розглянуто питання діяльності органів кримінальної юстиції в сучасних умовах, бюджетні асигнування на які підтримано віднести до непрямих (опосередкованих) наслідків злочинності. Виділені негативні моменти, супутні процесу державного фінансування органів кримінальної юстиції (необґрунтована диспропорція фінансового забезпечення підрозділів, невідповідність фінансування окремих органів кримінальної юстиції ефективності їх діяльності, порушення принципу економічної доцільності та помилки в пріоритетах). Здійснено комплексний аналіз порушень та зловживань із боку уповноважених суб’єктів правоохоронної діяльності.

The article substantiates the importance of criminological study of the intangible consequences of crime in general, and the fear of crime in particular. The level of fear of crime is an important indicator of the state’s ability to achieve the maximum level of security of the population, directly influencing criminal policy towards enhancing its repressive potential or liberalization. The basic approaches to the analysis of fear of crime in the modern science of criminology are considered. In the context of the victim approach, the importance of the media in the process of objective and competent informing of the population of crime and its main characteristics, which is accompanied by consequences in the form of increasing / decreasing level of concern / fear of the society against crime, is revealed. The position of «criminological control» over mass communications is supported, which will help to improve victim’s security of citizens. Based on relevant sociological data, it is concluded that the fear of crime, by the importance of the problem for the population, is inferior to the desire to resolve the military conflict in the East of Ukraine and the realization of socio-economic wishes and interests.