Колективні уявлення людей, їх світогляд та спільні цінності символізують поняття ментальності. Національна ментальність формує головні риси, які відображають дії, вчинки і поведінку людей певної нації. В кожному національно визначеному соціумі формується культура, яка окреслює погляди суспільства на життя, створюючи унікальний ідентифікаційний код, який віддзеркалює ментальність нації. 60-70-ті роки ХХ ст. були важливим етапом в українській музиці – періодом, коли переосмислювалось розуміння національного. Результатом цього є багатогранна творчість українських композиторів того часу, зокрема харківського композитора Валентина Савича Бібіка. Його камерно-інструментальна музика – приклад надсучасного вираження самобутніх композиторських ідей, які є парадоксальним поєднанням інтелектуально-емоційної ліричної експресії, а різносторонні прояви національного збагачують образність та глибину музики В. Бібіка. В статті розглядаються соната для фортепіано № 7 ор. 49 та соната для скрипки і фортепіано № 1 ор. 71.